в означеннях
Тлумачення, значення слова «крикнути»:

КРИКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до кричати 1—4. Йому хотілось гукнути на всі легені словами пісні або хоч крикнути (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 340); З дупла старої липи крикнула сова (Іван Франко, VII, 1951, 120); Далекий потяг востаннє крикнув, і даленіють залізні гами... (Володимир Сосюра, I, 1957, 94); Зінька крикнула щось і пручнулася з рук. Та не вирватись їй (Андрій Головко, II, 1957, 175); Ой як крикнув Гамалія: «Брати, будем жити, — Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Оксамитом крити!» (Тарас Шевченко, I, 1963, 202); Явдоха щось уже стала дуже верховодити, за віщось крикнула на Мотрю (Панас Мирний, I, 1949, 396).
Крикнути на все горло (на весь рот); Крикнути на всю хату (вулицю, село і т. ін.); Крикнути мов (наче, як і т. ін.) на живіт (печінки, пуп і т. ін.); Крикнути не своїм голосом — дуже голосно, надривно закричати. Осатаніла вража баба І крикнула як на живіт (Іван Котляревський, I, 1952, 182); В цей час за тином щось шелеснуло і хтось із чоловіків крикнув не своїм голосом: — Німці!! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 262); Крикнути [на] пробі див. пробі; На ґвалт крикнути див. ґвалт.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 345.

Коментарі (0)