в означеннях
Тлумачення, значення слова «крило»:

КРИЛО, а, сер.

1. Літальний орган птахів, комах та деяких ссавців (напр., кажанів). Якби то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла (Тарас Шевченко, I, 1951, 4); Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 227); Над плесом озера я юність пригадав, Вечірні небеса і посвист крил качиних (Максим Рильський, III, 1961, 186);  * Образно. [Річард:] Все вище, вище й вище я здіймався на крилах мрій — тепер упав на землю... (Леся Українка, III, 1952, 36); Червона заграва швидко розгортала над хутором крила (Степан Васильченко, II, 1959, 337);  * У порівняннях. — Дивися, як я полечу, Бо я сова... — Та й замахала [Марина], Неначе крилами, руками (Тарас Шевченко, II, 1953, 101).
Брати (взяти) під [своє] крило — брати когось під свою опіку, захист; Виросли (ростуть, є і т. ін.) крила в кого — хтось відчув силу, енергію до великих звершень, подвигу тощо. Ярема гнувся, бо не знав, Не знав, сіромаха, що виросли крила, Що неба достане, коли полетить (Тарас Шевченко, I, 1951, 84); Тремтячими руками він почав відмикати замок, відчуваючи, що його істота перероджується, що в нього ростуть крила (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 79); Мов (немов, наче і т. ін.) на крилах — дуже швидко. Час летів, немов на крилах, І, мов сон, життя минало (Леся Українка, I, 1951, 374); Не чуючи сходів під ногами, він, наче на крилах, спустився на тротуар (Андрій Головко, II, 1957, 490); Опускати (опустити) крила — втрачати впевненість у собі, впадати у відчай, журитися через невдачі в чомусь. — А ти був крила опустив: не журися, козаче, отаманом будеш (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 30); Під крилом чиїм — під чиєюсь опікою, захистом. Путя взагалі чималий страхополох, певне, через те, що виросла.. під крилом гувернанток (Леся Українка, V, 1956, 403); Молодий тоді Когут навчався під крилом батька бути хижаком (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 404); Підрізати (підтяти, підбити, зламати і т. ін.) крила кому — підірвати міць, знесилити кого-небудь або обмежити поле його діяльності. Висмоктала її [Ганнині] соки тяжка робота, підрізала крила зневіра... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 205); Як сталось те... Що не могли йому [Шевченковому генію] підбити крила Неволя й гніт? (Володимир Самійленко, I, 1958, 139); Розправляти (розправити) крила — починати діяти на повну силу, виявляти всі свої здібності. Ремо почав переконуватися, що схований до того в панцир мозок Гюлле.. розправляє свої крила (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 103); Юний поет [Т. Шевченко] ще тільки розправляв свої дужі крила для великого польоту (Слово про Кобзаря, 1961, 30); Тут [у партизанському загоні] він розправив крила (Натан Рибак, Час, 1960, 361); Чути (відчувати) крила за плечима — відчувати натхнення, силу, спроможність до дії. Орлині крила чуєм за плечима, Самі ж кайданами прикуті до землі (Леся Українка, I, 1951, 113).

2. діал. Плавець (у риб). Лежачи .. на м'якім намулі, вона [щука] легесенько грає в воді червонуватими крилами і хвостом (Іван Франко, III, 1950, 331).

3. Нерухома відносно корпусу плоска поверхня літака (планера тощо), що підтримує його в повітрі під час польоту. Літаки гордо понесли на своїх крилах червоні зорі кудись на захід (Олесь Гончар, III, 1959, 371); Авіаційні конструктори застосовують найрізноманітніші форми крил (Радянська Україна, 14.VI 1967, 3).

4. техн. Обертальна лопать вітряка. Ставок, гребелька, і вітряк З-за гаю крилами махає (Тарас Шевченко, II, 1953, 205); Он уже й вигін передо мною зеленіє, і млини стоять з поламаними крилами, сумують... (Панас Мирний, I, 1954, 83);
//  Обертальна лопать турбіни, колеса пароплава тощо. Вода ринула з лотків, загула в крилах турбіни (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 41).

5. Підводна частина корпусу швидкоплавного судна, що утримує його в максимальному надводному положенні під час руху. Щоб судно стійко і на далекі відстані йшло на підводних крилах, потрібно було вирішити проблему регулювання його підйомної сили (Наука і життя, 11, 1962, 37).

6. Бляшаний дашок над колесом автомашини, екіпажа тощо для захисту від пилу, болота. Автомобіль щільно під'їздить до солдата, майже зачіпаючи його крилом (Юрій Яновський, IV, 1959, 169); Ганна задумливо постукала ручкою нагайки по крилу чорної, зальопаної грязюкою тачанки (Олесь Гончар, II, 1959, 256).

7. Робоча частина мотовила жниварки, хедера комбайна тощо, яка нагинає скошувану масу до різального апарата та відкидає її набік. Через дорогу жала жито «комунія».. — Кіньми жнуть, аж бринить косогін, а крила — мах-мах-мах... (Андрій Головко, I, 1957, 243).

8. Бокова частина будівлі, споруди, якоїсь площини тощо. О шостій годині сідали гості за довгий стіл обідати.. На однім крилі і на другім розмова ішла тихше (Панас Мирний, I, 1949, 388); Шпиталь у львівськім карнім закладі — се невеличке крило просторого будинку (Іван Франко, IV, 1950, 178); В північному крилі [шахти] обвал, ..людей лавою привалило (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 114); Через півгодини майдан став наповнятися людьми.. На лівому крилі молодиці та жінки (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 177).

9. Бокова частина бойового порядку; фланг. Вже не тікають від Данила татари, а крилом його обхоплюють (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 401); Залягло все праве крило роти, бо якраз на нього навалився вогнем німець (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 291).

10. Крайнє угруповання якої-небудь політичної організації, напрямку тощо. Лівонародництво.. є лише невелике крило селянської (тобто буржуазної) демократії в Росії (Ленін, 20, 1950, 99); Тут [у Києві] було створено Кирило-Мефодіївське товариство, революційне крило якого очолив.. Тарас Шевченко (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 129).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 346.

Коментарі (0)