КРИВА́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до кров 1. Старий циган
стиха постогнував і лишив за собою, од порога до лави,
криваву стежку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 376); [Річард:]
Ні, мрія не завжди бавить. Часом то за мрію річки
криваві люди проливають (Леся Українка, III, 1952, 93); А від
плеча і до плеча Кривава борозенка, Убито хлопця сурмача
Івана Морозенка! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 116);
//
Змішаний з кров'ю. Кашель б'є, підкида його [Івася]..,
аж рве, аж кривава слина виступає на опалені смагою
уста (Панас Мирний, I, 1954, 306); На губах у нього
[диверсанта] кривава піна: від п'ятиденного бігу лопнули судини
в легенях, але він не помічає своєї крові (Олександр Довженко, I, 1958,
102);
// З якого тече, виступає кров. На палаті
Ватікану Бачу все криваву рану: 3 неї капає кров тепла
(Іван Франко, XIII, 1954, 392); На блідому обличчі криваве
садно на вилиці (Андрій Головко, II, 1957, 613).
2. Залитий кров'ю, закривавлений. Поліг [Ізяслав Василенко] на кривавій траві Під червоними щитами (Панас Мирний, V, 1955, 273); Високий старець [з'явився].. З сріблистою по пояс бородою І з босими, кривавими ногами (Іван Франко, XIII, 1954, 196).
3. перен. Який має колір крові; червоний, багряний. Сонце хилилось уже на захід і кривавим блиском обливало сніжні полонини (Іван Франко, VI, 1951, 315); З правого боку збігала вниз.. течійка кривавих маків, а зліва.. осміхалося море (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 290); Розжарене призахідне сонце забарвило ввесь світ символічним кривавим кольором (Олександр Довженко, I, 1958, 431).
4. Пов'язаний із пролиттям крові, з жертвами;
кровопролитний. Раз серед кривавого бою.. Максимові трохи
не довелося свою голову зложити (Панас Мирний, I, 1949, 232);
А за містом січ кривава Аж до вечора тривала. (Іван Франко, XIII,
1954, 370); Я люблю тебе, Львове, без тями За
твої робітничі повстання, За червневі криваві змагання
(Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 34);
// Який здійснив багато
вбивств, заплямував себе пролиттям крові. Обурення
і гнів проти кривавого вбивці — царя охопили всю Росію
(Микола Бажан, Наша.. Москва, 1951, 43); Ти, Партіє, високу
віру В народів послана кріпить, Кривавих паліїв сокиру
Тобі єдиній розтрощить (Максим Рильський, III, 1961, 96);
Її [України] не взяти змором, .. не обдурить
Підступним тим, кривавим людоморам, Вона живе і вічно буде
жить (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 35);
// перен. Який
відзначається нелюдською жорстокістю; жорстокий,
тиранічний, немилосердний. [Бекер:] У нас тут є
кривавий суд, ніхто не чув такого. Кого почнуть судити тут,
не випустять живого (Леся Українка, IV, 1954, 232); Несли
[радянські люди] рештки свого добра, гнів і горе, й
страшні вісті про криваві розправи (Олександр Довженко, I, 1958, 380);
Кривава інквізиція;
// перен. Сповнений страшних
подробиць; жахливий (у 1 знач.). Давніх літ переказом
кривавим.. Він [Дунай] шумів і серце молодеє Чарував
(Максим Рильський, II, 1960, 206); Багато.. збереглося в народі
кривавих легенд (Андрій Головко, II, 1957, 236).
♦ Кривава баня див. баня; Кривава неділя — день
злочинного розстрілу царським урядом мирної
демонстрації петербурзьких трудящих 9 січня 1905 р. Вони
[петербурзькі робітники] тільки просили хоч трохи
полегшити їх життя. А цар розстріляв їх. «Кривавою
неділею» назвав народ отой день... (Андрій Головко, II, 1957,
310); Кривава оргія; Кривавий бенкет, поет.: а) битва,
побоїще. [Неофіт-раб:] Так чи не ліпше залишити
мрії про вічне і піти на часове, замість агап [обідів для
вбогих] на оргію криваву? (Леся Українка, II, 1951, 238); Упоєні
на бенкетах кривавих невільники-народи спали довго у
спільній віковій.. темниці (Леся Українка, I, 1951, 269); б)
масові вбивства. Простою випадковістю можна пояснити
те, що Герцен лишився в живих після кривавої оргії,
яку вчинила.. французька буржуазія (Наука і життя, 1, 1960,
49); Кривава помста: а) пережиток родового ладу —
помста вбивством за вбивство родича. [Рід Богуславчин
і Тетеря:] Ясне товариство..!
Нечисті бусурмани занапастили наш рід.. Просимо вашої
оборони, просимо кривавої помсти (Нечуй-Левицький, II, 1956,
436); б) жорстока відплата за вчинені злочини. В загоні
він був одним із відважних.. Його помста була
страшна і кривава (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 135); На
кривавий шлях ступати (ступити) — чинити вбивство.
[Кассандра:] Стій! Невже пора ступати нам на
шлях кривавий? (Леся Українка, II, 1951, 332).
5. перен. Дуже сильно виявлений, до болю нестерпний,
пристрасний (про почуття гніву, ненависті тощо).
Чи довго ще будуть нас кривдить на світі Напасті та
злоба кривава? (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 34); Не один цієї
ночі.. очима гарячими уперше з кривавим гнівом глянув
на князівський палац (Андрій Головко, II, 1957, 237).
♦ Криваві сльози — гіркі, невтішні сльози. Хусточку
усю.. змочила [Галочка] своїми гіркими, кривавими
слізьми (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 350); «Нечаю, Нечаю, ..що ж ти,
брате, наробив?» плакало кривавими сльозами серце
(Яків Качура, Вибр., 1953, 109).
6.- перен. Нажитий важкою працею, добутий потом
і кров'ю; кревний (у 4 знач.). Кривава наша копійка!
(Номис, 1864, № 10581); Не турбується [Хапко]
втратою, бо теж гроші не зароблені ручками та пучками,
не кривавії, а ласкавії (Марко Вовчок, VI, 1956, 288); Одберімо
хліб свій кривавий, для розкошів одірваний од голодного
рота (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 73); Отут вони [вуглярі]
живуть при скелі, І палять вугіль дров'яний.. За гріш
кривавий, мідяний (Ярослав Шпорта, Мужність, 1951, 73).
♦ До кривавого поту працювати; Кривавим потом
умиватися (вмитися і т. ін.) — дуже важко, виснажливо
працювати. Хіба закон працював на тих виноградниках
до поту кривавого?.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 194); [Ганна:]
Жируєш ти [Зінько]! Це все з баглаїв!.. Попогнула б
спину на спеці та вмилася б кривавим потом — не
зажирувала б! (Марко Кропивницький, II, 1958, 38); Кривава праця —
тяжка, виснажлива, непосильна праця. Стояли перед
нею [Мотрею] давні лихі роки, пригадала вона свою
криваву працю (Панас Мирний, I, 1949, 260); Кривавими мозолями
добувати (заробляти і т. ін.) — добувати, заробляти
і т. ін. щось важкою, виснажливою працею. Для того,
хто бачив, якими кривавими мозолями він добувається,
цукор був не солодкий (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 113);
[Кряж:] На що плюнув? На що? На те, що кривавими
мозолями, серцем зводили на своїй землі? (Микола Зарудний, Антеї,
1962, 257).