в означеннях
Тлумачення, значення слова «кривавити»:

КРИВА́ВИТИ, влю, виш; мн. кривавлять; недок.

1. неперех. Виділяти кров, стікати кров'ю. На лобі в нього кривавила подряпина — від скаутської патериці (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 212); Рука кривавила вже й через хустину (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 366).

2. перех., нар.-поет. Бити до крові, завдавати кривавих ран. Не забути [Наталі].., Як батька сивого взяли І шомполами у коморі Кривавили при жінці хворій (Максим Рильський, Поеми, 1957, 153);  * Образно. 1942 року поклав я на могилу Купали скромні квіти. Білорусію тоді кривавили й топтали фашистські орди (Максим Рильський, III, 1956, 400).
Кривавити серце чиє (душу чию) — завдавати комусь тяжких душевних мук, страждань. [Руфін:] Я не можу ніяким словом вимовити страху, тривоги тої злої, що мов яструб кривавить, мучить, роздирає серце (Леся Українка, II, 1951, 343); Кривавить серце кволе мого брата лиха негода, роздавлює його до краю кляте ярмо народу... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 41).

3. перех. Те саме, що закривавлювати. — Руками кривавлю землю, а головою хіба розіб'ю я сей мур?.. (Ольга Кобилянська, II, 1956, 104); Землю б'є [кінь] сиру в коліно під собою, Удила піною кривавлячи густою! (Максим Рильський, II, 1956, 16); А в неї під пахвою рана Кривавить пов'язку тугу (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 70).

4. перех., перен. Забарвлювати в червоний колір. Хапливо йде сліпої ночі час, — Вже йно шпилі кривавить меркло пломінь (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 186); Зоря, подібна до жоржини, кривавить рваних хмар кінці... (Володимир Сосюра, Поезія.., 1961, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 338.

Коментарі (0)