в означеннях
Тлумачення, значення слова «кубло»:

КУБЛО́, а, сер.

1. Заглиблення в землі, часто під коренями дерев, де живуть і розмножуються звірі, плазуни; лігво. Вітер звалив величезного дуба. Під коренем того дуба зробив собі старий вовк кубло (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 97); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (Олесь Донченко, IV, 1957, 41);
//  Місце, житло птахів, зроблене з галуззя, листя тощо для відкладання яєць, висиджування й виведення пташат; гніздо (у 1 знач.). Беркут кубло в'є на скелі, Як зачує дитинят (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 224); Одвічний інстинкт гнав їх [журавлів] з пекучого півдня на болотисті низовини, де щороку вили вони свої кубла (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 3);
//  перен., розм. Те, що нагадує лігво, гніздо. Аврум.. злякано став приглядатися до якогось кубла з брудного ганчір'я, що було накидане на ліжку коло хворої (Степан Васильченко, II, 1959, 16); В спорожнілих солом'яних кублах, в похапцем виритих.. стрілецьких ячейках ще, здавалось, не вивітрились рештки людського тепла (Олесь Гончар, III, 1959, 215).
Вити (звивати, звити) кубло — те саме, що Гніздо вити (звити) (див. гніздо). — Пора й синові хазяїном стати... Час йому пошукати дружину, своє кубло звити (Панас Мирний, I, 1949, 185).

2. перен., розм. Людське житло; оселя, дім (у 2 знач.). Козачі кубла обгорнуло тихе хліборобське щастя (Панас Мирний, I, 1954, 109); Все те — родюча нива, віз, коні, кубло — все те своє, рідне, з серцем зрослося (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 43); Впадали в очі.. затишні панські кубла, що мостилися серед густих дерев (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1939, 84).

3. Звірята одного приплоду; виводок. Вовче кубло;  * У порівняннях. На Каялі хмара світло вкрила й по Русі, мов барсове кубло, розметнулась половецька сила (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 169);
//  перен., розм. Про родину, рід. — Вже перевізся [Балабуха] з жінкою, з усім кублом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 91); Через тиждень вертається Андрій: привіз із собою ціле кубло — матір, дівчинку-сестру і школяра-брата (Степан Васильченко, II, 1959, 510); Родове кубло Шамраїв стало множитися і обживати степовий край віддавна (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 414).

4. перен. Місце зосередження, притулок антигромадських або аморальних, злочинних елементів. Варка — це була господиня таємного кубла, де в усяку годину можна було б дістати горілку (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 110); Стародавні римські лазні в середньовічній Європі деградували.., перетворившись на кубла розпусти (Шкільна гігієна, 1954, 13);
//  збірн., зневажл. Група людей, що займається антигромадською або злочинною діяльністю; зграя (у 3 знач.). [Нартал:] Кубло гадюче! перед ворогами під ноги стеляться, .. а перед братом сторчака стають і раді закусати! (Леся Українка, II, 1951, 428); На бригаді кубло завелося, він знає. Давно треба розігнати (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 238); Контрреволюційне кубло.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 381.

Коментарі (0)