КУЧЕР 1, а, чол., розм. Те саме, що візник 1. Він прямо поступив у двір, і новий пан зробив його кучером (Панас Мирний, I, 1954, 300); Геннадій провів гостя в будинок і наказав кучерові готувати тарантас (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 246); Гнат ніколи не ходить пішки, він або їздить із кучером Кузьмою лінійкою, або верхи на сільрадівському жеребці Дунаї (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 32).