в означеннях
Тлумачення, значення слова «кучері»:

КУ́ЧЕРІ, ів, мн. (одн. кучер, я, чол.).

1. Кучеряве або завите волосся. Вернувся з Києва Петрусь Уже Петром і паничем, І кучері аж по плече, і висипався чорний ус (Тарас Шевченко, II, 1953, 222); Почала мені на пальці Мила злотий кучер вить (Леся Українка, IV, 1954, 127); На другий день нам уже обстригли кучері. Ми були вояками (Іван Франко, I, 1955, 75); Сивувате волосся опадало кучерями на опуклий лоб (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 73);  * Образно. Вікна його кімнати затіняли густі віти каштана, що підвівся над низенькими вишневими кучерями дерев (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 15);  * У порівняннях. Летить.. петарда в повітрі, тріскає над головою і, окружившись вогнем, наче золотими кучерями, падає на землю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 412).

2. Хвостові пера у качура.  * У порівняннях. Пан Зануда пригладив волосся на висках, .. і воно чорніло, неначе качурині кучері, позатикані за вуха (Нечуй-Левицький, III, 1956, 344).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 423.

Коментарі (0)