в означеннях
Тлумачення, значення слова «кучерявий»:

КУЧЕРЯ́ВИЙ, а, е.

1. Який закручується (про волосся, шерсть). Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною (Нечуй-Левицький, II, 1956, 264); Чи давно вона була в кухні, — Мар'я.. вимивалася в милі, розчісувала свої кучеряві коси і пов'язувала голову, — як от уже простоволоса й сердита сидить тепер (Панас Мирний, III, 1954, 148); Спалахнув Рябов і люто трусонув кучерявим чубом (Олександр Довженко, I, 1958, 455); Біле ягнятко було заблукалося межи волів. Воно бігало.. з таким страхом, що кучерявий волос на нім дрожав [дрижав] (Василь Стефаник, III, 1954, 198).

2. Який має кучері; з кучерями. Не в шутку молодець був жвавий, Товстий, високий, кучерявий, Обточений, як огірок (Іван Котляревський, I, 1952, 166); Вона ласкаво погладила його кучеряву головку (Іван Франко, IV, 1950, 30);
//  у знач. ім. кучерявий, вого, чол.; кучерява, вої, жін. Людина з волоссям, що закручується. — Розумієш, кучерява, чого ми хочемо? — підійшов Козаков до худорлявенької дівчинки (Олесь Гончар, III, 1959, 15);
//  перен. З густим, розкішним листям (про дерева). І горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими (Марко Вовчок, I, 1955, 194); У закутку базарного майдану Росли берези кучеряві колом (Максим Рильський, III, 1961, 171);
//  перен. Про місця, вкриті буйною зеленню. Далекосхідна тайга проноситься під літаком тисячами кучерявих сопок (Олександр Довженко, I, 1958, 11);
//  перен. З хвилястою поверхнею, схожою на завитки (про хмари, дим і т. ін.). Сонце вже спускалося за гору і горіло променистим огнем, золотячи сумні кучеряві хмари (Панас Мирний, I, 1954, 68); Над гірськими вершинами одинокий заводський димар.. виводив якийсь кучерявий малюнок (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 156).
Кучерява м'ята (Mentha piperita, L.). — вид м'яти з закрученим листям. Он і грядочка з квітками — така малесенька, а чого там тільки нема: .. й канупер, і м'ята кучерява, ще й повної рожі кущик невеличкий (Леся Українка, III, 1952, 493); Настя повішала на стінах два ряди гарних образів від жердки аж до мисника, ще й позаквітчувала їх купчаками та кучерявою м'ятою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 53).

3. перен. Вигадливий, надмірно прикрашений. Не для людей, тієї слави Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я (Тарас Шевченко, II, 1953, 112).
Кучерява фраза (промова) — пишномовна, витіювата фраза, промова. Той, хто мав грати того джуру, ніяк не міг вимовити .. кучеряву фразу (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 104); По синьому бездонному небу пливли не спливаючи молочно-пінні хмарки, що у добрій злагоді перекликалися з радісно-схвильованою, тому трохи кучерявою промовою Корнія Івановича (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 243); Кучеряві літери — літери з завитками, закарлючками. Раптом впала мені в очі невелика пожовкла і пошарпана книжечка, не то друкована, не то писана якимись чудними, ламаними та кучерявими літерами (Леся Українка, III, 1952, 740).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 423.

Коментарі (0)