КУ́ЦИК, а, чол., рідко. Те саме, що куцина. Рудий писар, у парусиновому куцику та в вишиваній сорочці, стояв коло нього (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 37).
КУ́ЦИК, а, чол., рідко. Те саме, що куцина. Рудий писар, у парусиновому куцику та в вишиваній сорочці, стояв коло нього (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 37).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 422.