КУХОВА́Р, а, чол. Робітник, що готує їжу. Згодили якось москаля з міста за куховара (Марко Вовчок, I, 1955, 130); Партизани сідають колом, витягають хліб. Куховар ділить варене м'ясо на плащі (Платон Воронько, Казка.., 1957, 54).
КУХОВА́Р, а, чол. Робітник, що готує їжу. Згодили якось москаля з міста за куховара (Марко Вовчок, I, 1955, 130); Партизани сідають колом, витягають хліб. Куховар ділить варене м'ясо на плащі (Платон Воронько, Казка.., 1957, 54).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 420.