КУЛЯ 1, і, жін.
1. Геометричне тіло, утворене обертанням кола навколо свого діаметра. Радіус кулі; Поверхня кулі.
2. Предмет, що має таку форму. Дві блакитні бані
зіллялись в одну величезну кулю, оперезану чудовим
поясом темно-зелених дерев, білих хат, чорних тинів
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 30); Надщерблена куля місяця,
випливши з-за лісів, викочується на зоряні простори неба
(Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 90); Гастрономічні крамниці
спокушали зір бляшанками різних консервів, .. кулями
чудового сиру (Олесь Донченко, II, 1956, 206); * У порівняннях. У діда
з очей аж дві сльози викотились, як дві срібні кулі, аж
брязнули, ударившись об кам'яний поміст (Олекса Стороженко, I,
1957, 95).
Земна куля — планета Земля. Не раз.. огинав
[Дорошенко] планету, та хоч де б він був, чи з цього, чи з
протилежного боку земної кулі, він і звідти линув
думками.. в це село степове (Олесь Гончар, Тронка, 1963,
152); Повітряна куля див. повітряний; Сліпа куля див.
сліпий.
3. Маленький свинцевий або стальний снаряд для
стрільби із ручної вогнепальної зброї і кулеметів, що
являє собою передню частину бойового патрона.
Сміливого і куля не бере (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 75); Гукнули
бідні: ближні й дальні! Не телеграми привітальні,
а кулю в лоба глитаям! (Павло Тичина, I, 1957, 63); * У порівняннях.
Гули хрущі та літали, як кулі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27).
♦ Кулею кинутися (вилетіти і т. ін.) — дуже
швидко побігти і т. ін. Мотря вхопила хворостину
й кинулась у двері кулею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 355);
Юрко натяг на себе одяг і через вікно кулею вилетів
у сад (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 227); Під кулі йти
(потрапляти і т. ін.) — опинятися в зоні обстрілу;
потрапляти під обстріл. — Намучились ми з нею, —
промовив старий.. — Просто під кулі йде, хотіла,
щоб убило (Олесь Гончар, II, 1959, 370); Пустити [собі]
кулю в лоб (в лоба) див. лоб; Хоч кулю в лоб —
про безвихідне становище. — Було, все було...
Погуляла, а на похмілля тепер хоч і кулю в лоб!
(Олесь Гончар, II, 1959, 258).
4. заст. Бомба. До половини підкопала [дівчина] стіну, Підклала кулю розривну під неї, А потім добула вогню і запалила (Леся Українка, I, 1951, 115).