в означеннях
Тлумачення, значення слова «кулик»:

КУ́ЛИК, а, чол.

1. Зменш. до куль. На покрівлі дома чорніли дірки, стриміли розкудлані кулики, підняті вітром (Нечуй-Левицький, III, 1956, 92); — Полола і копати помагала [Галина Петрівна]. А недавно кулики на полі розставляла (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 124).

2. Маленький мішечок. На вітряку її чекав кулик заробленого зерна, і він мав сильнішу владу над нею, аніж уся передвесняна краса (Михайло Стельмах, I, 1962, 151).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 390.

Коментарі (0)

КУЛИ́К, а, чол. Невеликий болотяний птах з довгими ногами та довгим дзьобом. Усякий кулик до свого озера привик (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 278); В цей буденний робочий день на Дінці було безлюдно, і на піщаних плесах тепер гуляли, пересвистуючись, маленькі сірі кулики (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 192);  * У порівняннях. Чого так сильно зажурився... Зовсім охляв і занудився, Мов по болотові кулик? (Іван Котляревський, I, 1952, 107); — Що се, — кажу, — пане Якове, надувсь, мов кулик на вітер? (Марко Вовчок, I, 1955, 70).
 Лісовий кулик — те саме, що вальдшнеп. Вальдшнеп, — або лісовий кулик, — благородна птиця, трохи менша як наш голуб, темно-рудуватого кольору, з довгим, як у всіх куликів, дзьобом і довгими ногами (Остап Вишня, II, 1956, 142).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 390.

Коментарі (0)