в означеннях
Тлумачення, значення слова «купіль»:

КУ́ПІЛЬ, купелі — ж. і купелю — ч.

1. Тепла вода для купання. Ще діточки сповиті спали, Ще купіль гріли матері, Намарне гріли: не купали Маленьких діточок своїх! (Тарас Шевченко, II, 1953, 314); Малюки обсіли ночви, руками хлюпались у теплому купелі і бризкали на рожеве тільце найменшого братика (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 183);  * У порівняннях. Сонце пекло так, що трава була тепла і люди бродили в ній, мов у купелі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 247);
//  Купання. Вона спала смачно, твердо, спокійно, мов дитина по купелі (Іван Франко, VII, 1951, 154); Максимова купіль у Сріблянці зробила їхню сердечну розмову якоюсь особливою, легкою, схожою на веселу і втішну гру (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 45);
//  тільки мн. купелі, ів. Мінеральні джерела; теплі води. Подамся сього літа вже не на теплі купелі, а на вільне море (Леся Українка, V, 1956, 42); Тепер я пробув місяць на купелях в Уграх (Василь Стефаник, III, 1954, 235);
//  Посудина або кімната для купання; ванна. — Чи бажаєте зараз іти до купелі? — спитала вона баронесу (Леся Українка, III, 1952, 524);  * Образно. Часто хмарка народившися в синій купелі неба, розтає без сліду, несучися в невідому далечінь (Юрій Яновський, II, 1958, 74).

2. церк. Посудина з водою, в яку опускають дитину при церковному обряді хрещення. Він почуває, що це не чужа йому дитина, а є в ньому частина чогось рідного, свого; на те він держить його на руках перед купелем, на те у хрест його вводить!.. (Панас Мирний, IV, 1955, 226);  * Образно. Три східних слов'янських народи: російський, український і білоруський — сини однієї матері. Спільна в них колиска — стародавня Київська Русь; одна в них чиста купіль — широкий Дніпро (Максим Рильський, III, 1956, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 403.

Коментарі (0)