в означеннях
Тлумачення, значення слова «купол»:

КУ́ПОЛ, а, чол.

1. Опуклий дах, що має форму півкулі; баня. За якийсь час перед подорожніми заблищав купол монастирської церкви (Іван Микитенко, II, 1957, 269); Коли під куполом цирку акробат виконує якийсь карколомний номер, оркестр раптово замовкає (Радянська Україна, 2.X 1962, 3);  * Образно. В Радянському Союзі індивідуальна творчість письменників, по-перше, об'єднана під одним куполом Спілки, — куполом, який колонами своїми стоїть на ґрунті творчості народної (Павло Тичина, III, 1957, 98);  * У порівняннях. Самітно стояла грубезна липа на горбі, наче величезний купол над лісовим храмом (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 25).

2. перен. Куляста поверхня або предмет такої форми. Кущі в одному місці зовсім сплелися верховіттям, утворивши просторий купол (Юрій Смолич, II, 1958, 47); Поблизу Ромен, коло соляного купола гори Золотухи, радянські геологи відкрили нафту (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 174); То просто була система парашута така: купол не суцільний, а смужками-стрічками (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 23); По голубому куполу неба ширяють якісь вузькі, чорні птахи (Ірина Вільде, Наші батьки... 1946, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 404.

Коментарі (0)