КУ́РЯЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до курка і кури. Іду я та й
угляділа під лопухом дванадцятеро курячих яєць
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 283); Увійдуть в спустіле село —
підіймається курячий гам — солдати ловлять курей,
гусей... (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 204); А скільки було
потруєно та покльовано [довгоносиків] курячими
дзьобами! (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 390);
// Такий,
як у курки. [Храпко:] Що, і та, тупорила, проти
мене? Куди ж уже тій з її курячим мозком? (Панас Мирний,
V, 1955, 163); Ображений Гунька, підводячись, курячим
фальцетом заверещав (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 159).
2. у знач. ім. курячі, чих, мн. Назва ряду птахів,
до якого належать кури, індики, цесарки, павичі
тощо; курині.
Курячі груди — здавлена з боків грудна клітка, що
дуже видається вперед. — Ех! — одчайдушно гукнув
він і навіть сорочку розпанахав на своїх курячих грудях
(Юрій Смолич, Мир.., 1958, 20).
▲ Куряча сліпота: а) (Nonnea, Med.), бот. Народна
назва трав'янистої рослини з жовтими квітами. Під
полом лежали усякі трави і коріння: ..дурман,..
реп'яхи, куряча сліпота й багато дечого (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 189); б) мед. у розм. Хвороба очей, при якій
людина погано бачить в сутінках, при ослабленому
освітленні. Куряча сліпота напала й на Гриця. Спершу
йому здавалось, що він запорошив очі (Спиридон Добровольський, Олов'яні
солдатики, 1961, 94).
♦ Куряча пам'ять, розм. — слаба, погана пам'ять.
Женя ніяк не могла пригадати. От уже куряча пам'ять —
бачити людину і не згадати, де й коли... (Леонід Смілянський,
Сашко, 1957, 218); Хатка на курячій ніжці (лапці),
фольк. — маленька вбога хатка. На ніжці курячій
стояла То хатка дуже обветшала (Іван Котляревський, I, 1952, 115);
Дід Лісовик подався до баби Яги. Привітався в її старій
хатці на курячій лапці (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 41).