КУРО́К, рка, чол. Частина ударного механізму в
ручній вогнепальній зброї. Кармелюк виймає пістолет,
оглядає його, цокає курком (Степан Васильченко, III, 1960, 449);
// розм.
Спусковий гачок, натискуючи на який цей механізм
приводять у дію. Палець ліг на курок... (Володимир Сосюра, I, 1957,
426).
Зводити (звести) курок — приводити курок у
положення готовності до пострілу. Замфір врешті
зважується, піднімає рушницю, зводить курок і... кидає
її у рів, далеко від себе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 216); У руці
в Матюхи хрупнув наган — то він курок звів
(Андрій Головко, II, 1957, 146); Спускати (спустити) курок —
стріляти. [Маша:] Другим [оком] дивись на мушку.
Припини дихання і враз спускай курок (Іван Микитенко, I, 1957,
244); Іван Силович навів дуло рушниці просто Литці
в праве рамено і рвучко спустив курок (Григорій Епік, Тв., 1958,
312).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 412.