в означеннях
Тлумачення, значення слова «куритися»:

КУРИТИСЯ 1, иться, недок.

1. Те саме, що куріти 1. Кинулись люди додому, а дома Діло вже здіяв огонь та солома. Тільки одно там небоги й застали: Попіл курився та печі стирчали... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 86); Його очі блищали і у високо піднесеній руці ледве курилася забута цигарка в мундштуці (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 171);  * Образно. Запалив Чіпка рай тихого щастя в Грицьковій хаті та й покинув куритися... (Панас Мирний, II, 1954, 190);
//  Про ароматичні речовини. Нате й мій гріш на ладан, Щоб і моє перед Богом курилось (Номис, 1864, № 6433); Куривсь для духу яловець (Іван Котляревський, I, 1952, 73).
 Вогнище куриться — вогнище ледве жевріє, горить малопомітним полум'ям. На подвір'ї вогнище.. куриться (Яків Качура, II, 1958, 8).

2. над чим, з чого, безос. Підніматися клубками вгору (про дим). Призирається на двір старого Кирика,.. чи не куриться в нього з труби, що, може, вже й обід варють [варять] (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 173); З коминів над хатами не курилося: в цю пору обід вже зварили, а до вечері ще не бралися (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 176).
 Дим (димок і т. ін.) куриться — дим, димок і т. ін. в'ється, стелиться. Свічки ряснії в церкві тій палали, куривсь кадила запахущий дим (Іван Франко, XIII, 1954, 131); Гомін стоїть по всій логовині, куряться кізякові димки, то тут, то там вже смачно пахне степовою чабанською кашею (Олесь Гончар, II, 1959, 113).

3. Виділяти випари, пар; оповиватися туманом; парувати. Шпилі і спуски рудих глиняних гір чорніли, а долина і глибокі западини курилися туманом (Панас Мирний, IV, 1955, 194); Набубнявілі мокрі гіллячки верб злегка курились (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 385); Гори курилися, сиві тумани здіймалися з темних ущелин і розпливались в морі небесної блакиті (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 18).

4. Вкриватися вихорами пилу, снігу тощо. Куриться довгий шлях, і вершник мчить, у брязкоті металу (Володимир Сосюра, II, 1958, 165).
Куриться курява — крутиться порох. В небі курява курилась, по землі трава стелилась (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 152); Пісок (сніг і т. ін.) куриться — пісок, сніг і т. ін. крутиться в повітрі. Раїса задивилась, як курився над землею, немов дим, білий пісок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 308); За хатою темно спухали, курилися сніги, а у вікнах метушився рій сніжинок (Михайло Стельмах, I, 1962, 177); Стогнуть сніговії, куриться поземка, меркне місяць в чорно-каламутному хмаровинні... (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 42).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 408.

Коментарі (0)

КУРИТИСЯ 2, куриться, безос. Про наявність бажання або можливість курити (див. курити 1 1). Буває так зажуриться, Що й люлечка не куриться (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 207).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 408.

Коментарі (0)