в означеннях
Тлумачення, значення слова «кусати»:

КУСАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. Ранити, устромляючи зуби, захоплюючи клювом і т. ін. Хоч би тобі лихе слово Почув хто од його.. і собаки не кусали Москаля Максима (Тарас Шевченко, II, 1953, 55); Він вигинається і кусає матір за руку. Та, скрикнувши, відсмикує руку (Іван Багмут, Опов., 1959, 14);  * Образно. [Горнов:] А терпкою я здався їй кислицею: вже вона пробувала кусати мене з усіх боків, та тільки оскому набила (Марко Кропивницький, I, 1958, 424);
//  Здавлювати, захоплюючи зубами. Мужики хмуро кусали вуса (Андрій Головко, II, 1957, 237); В збентезі, кусаючи в зубах зірваний листок, дивився [Данько] кудись угору на місяць (Олесь Гончар, II, 1959, 247); Параска Тихонівна, давлячись слізьми, кусала подушку (Юрій Яновський, II, 1954, 141);
//  Ранити жалом або хоботком (про комах). Грошей вчора він проциндрив щось не трохи, Що Паню через те всю ніч кусали блохи (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 52); — Чи то мало кого комарі кусають... (Леся Українка, III, 1952, 632);
//  перен. Завдавати болю, образи; уражати. — Так ви гадаєте, що ваша жінка свята? — з масною усмішкою кусає його Погиба (Михайло Стельмах, II, 1962, 65).
Кусати губи — закусуючи губи, виявляти стримувані почуття досади, образи і т. ін. [Пузир:] Восени поїдемо.. в земський банк — нехай всі ті, що сміялися з мого кожуха, губи кусають! (Карпенко-Карий, II, 1960, 321); Жаннет кусала губи й напружено дивилася в одну точку, щоб стримати сльозу (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 246).

2. перех. Відокремлювати невеликі частинки чого-небудь, захоплюючи, здавлюючи зубами. Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем з середини сливи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 280); На яблуках ще були стружки, та ми обтирали їх руками й кусали так люто, що сік розлітався на боки (Юрій Яновський, II, 1958, 112);
//  Роздавлювати зубами. Василина взяла горіхи й почала їх навіщось кусати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 142).

3. неперех. Те саме, що кусатися 1. Мухи та комарі кусають до пори (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 218);  * Образно. Правда, не варт усього переймати, що по воді пливе. Люди — божі собаки: і брешуть, і кусають (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 46).

4. неперех., розм. Подразнювати шкіру; пекти. Спіткнулась [Маріка], голими рученятами в сніг, а він — кусать, а він — колоть. Насилу втекла (Степан Васильченко, II, 1959, 211).

5. перех., фам. Їсти. Не тільки нічим содержуватися [утримуватися] з діточками, та глядіть лишень, чи є що кусати! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 487); За годинки поспішали люди з роботою, щоб було що і самому кусати і вивезти лишнє на продаж (Панас Мирний, III, 1954, 255).
Кусати [собі] лікті — виявляти велику досаду з приводу втрати чогось; жалкувати. — Ех, Зіньку, Зіньку, — зітхнув сторож. — Допарубкуєтесь ви, що проґавите Тетяну. Будете кусати лікті... (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 222).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 415.

Коментарі (0)