КУШТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка.
1. З'їдати або випивати трохи чого-небудь для проби; пробувати. Усякого товару, якого тільки подумаєш, — усе є.. З якої хоч купи і скільки хоч куштуй, ніхто тобі не поборонить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 12); — Скажи, — каже, — йому, щоб він напік з пшениці буханців і, крий боже, щоб не їв і не куштував, які вони (Олекса Стороженко, I, 1957, 34); — Еге, брати мої, здається, хтось наш обід куштував, — каже він (Українські народні казки, 1951, 162); Хліба шмат, водою повний глек Були мені смачніші, ніж вино, Хоч я його й не куштував давно (Степан Крижанівський, Калин, міст, 1940, 5).
2. перен. Пізнавати з власного досвіду. Правда, що тягла ти [бурсо] добре оковиту, Іноді харцизтвом обридала світу; Тільки вже за теє куштувала й ліки — З свіжої берези віники великі (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 131); Потім як пішла [Параска] поневірятися по наймах, панської ласки куштувати (Василь Еллан, II, 1958, 8); Вісім років я поневірявся, куштуючи заробітчанської долі в кубанських станицях, в Новоросійську, Єйську (Іван Ле, В снопі.., 1960, 311).