КУСТА́Р, я, чол.
1. Дрібний товаровиробник, який працює на ринок; ремісник. Літом якраз вони ганяють по селах, один — кустарів описує, а другий — здається, над оцінкою землі працює (Панас Мирний, V, 1955, 385); Договір склали вже з опішнянськими гончарами на мальовничі гончарські вироби та роменськими кустарями — на плахти і килими (Андрій Головко, II, 1957, 277); Окремі кустарі повинні бути зведені в трудові артілі (КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 84); Восени я викрив фінінспекторові махінації його татуся, кустаря-одинака (Яків Качура, II, 1958, 18).
2. перен. Той, хто діє неорганізовано, одірвавшись від колективу. [Аркадій:] Як ви можете не знати цього факту? Доки в вас буде ще жити кустар, земщина? (Олександр Корнійчук, I, 1955, 120).