КУСТА́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до кустар 1. При
монастирі [Києво-Печерської лаври] існувала навіть
спеціальна кустарна майстерня, в якій монахи
виготовляли «мощі» (Наука і життя, 7, 1957, 22); Велике значення
в Прикарпатті, Буковині і на Закарпатті має
кустарний народний промисел, зокрема різьбярство
(Іван Цюпа, Україна.., 1960, 274);
// Вироблений вручну,
індивідуально. Смагляві обличчя знову ворухнулись
усміхами, коли вони, понахилявшись, стали розглядати
Віталіїв передавач, змонтований із хаосу шурупів,
кустарну штуку в грубій коробці (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 107).
Кустарним способом — вручну, індивідуально.
Деяких інструментів у Запари не було, і Торба та
Зорін, за вказівками гідролога, зробили їх у машинному
відділі кустарним способом (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953,
125).
2. перен. Примітивний, недосконалий;
// рідко. Те
саме, що аматорський. У нас всі здорові. Папа на сей
час в Колодяжному, мама в Полтаві на кустарній
виставі, читатиме там реферата (Леся Українка, V, 1956,
378).