в означеннях
Тлумачення, значення слова «кут»:

КУТ, а, чол.

1. Геометрична фігура, утворена двома лініями, що виходять із однієї точки;
//  Така фігура, утворена лініями яких-небудь предметів, знаків і т. ін. В небі пролітали журавлі, спрямовуючи вістря кутів на південь, Закарпаття, Дунай... (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 155).
 Кут зору див. зір; Під кутом — утворюючи по відношенню до чого-небудь таку фігуру. Дорога враз повернула, зламавшись майже під прямим кутом (Юрій Смолич, I, 1958, 44); — Дивіться, під яким кутом ця траншея стояла до нас... (Олесь Гончар, III, 1959, 62); Дві сірувато-зелені скелі стояли під кутом одна до одної (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 136).
Згладжувати (згладити) гострі кути — не братися за розв'язання складних питань. Партія вчить нас не згладжувати гострих кутів, не тікати від питань, які вважаються нібито дрібними (Радянська Україна, 9.II 1957, 1); Обминати гострі кути — уникати принципової постановки питання. — Ти цупко тримаєшся за рятівне коло, на якому начертано: «Не псувати стосунки, дотримуватись зі всіма згоди, не псувати настрій начальству, обминати гострі кути...» (Натан Рибак, Час, 1960, 764).

2. Те саме, що куток 1. З тяжким стогоном кинулася [Марина] в кут хати й затулила вуха (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 168); Мати задержала зошит у руках і, усівши спокійно в кут старенької софи, гляділа мовчки на.. обличчя сина (Ольга Кобилянська, II, 1956, 304).
 Із кута в кут ходити (тинятися і т. ін.) — те саме, що Із кутка в куток ходити (тинятися і т. ін.) (див. куток). Він ходив по кімнаті із кута в кут, про щось пильно думаючи (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 218).

3. розм. Те саме, що куток 2. [Предслава:] Ми жебраки, Нещасні, без кута, без кусня хліба! (Іван Франко, IX, 1952, 206);
//  Частина житлового приміщення (будинку, квартири чи кімнати), призначена для кого-, чого-небудь. Пан Адам молотив на току, пані Констанція не вилазила з свого кута (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 248); Його донька була за куховарку в господаря, і старий мав із нею кут у кухні (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 15); Кут меншої кімнати, відокремлений перегородкою з дикту й матового скла, мав служити завідувачеві лабораторій кабінетом (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 13).

4. чого, який. Частина якої-небудь території, місцевості. В найдальшім куті острова висока гора шпилем подралась до неба (Олекса Стороженко, I, 1957, 398); Як тільки з далекого кута села.. розлягалось його глухе дудніння, вона вискакувала надвір (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); Сходяться надвечір дівчата з верхнього кута по воду (Степан Тудор, Народження, 1941, 4).
Загнати (завести) в [тісний, глухий] кут — поставити в безвихідне становище. І няньчину всю рать розбили, — Скалічили, розпотрошили І всіх в тісний загнали кут (Іван Котляревський, I, 1952, 183); Розкладається буржуазне суспільство, вичерпавши свої творчі сили, завівши культуру, цивілізацію в глухий кут (Василь Еллан, II, 1958, 122); Інтерпеляція білогвардійців була, очевидно, колективна і розрахована на те, щоб загнати нас у глухий кут (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 174); Заходити (зайти) в [глухий] кут — потрапляти в безвихідне становище. — Чим більше я розмірковувала про своє становище, тим більше заходила в кут, не знаходячи виходу (Петро Колесник, Терен.., 1959, 339).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 417.

Коментарі (0)