в означеннях
Тлумачення, значення слова «квач»:

КВАЧ, а, чол.

1. Намотане на кінець палиці клоччя, ганчір'я тощо для мащення чого-небудь. [Чоловік (вибіга з мазницею і квачем):] Ось я приніс дьогтю (Степан Васильченко, III, 1960, 57);  * У порівняннях. Розпух [м'яч] од води, хляпотить, наче квач (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 42);
//  Широка, груба щітка для мазання чого-небудь. Дарка замахала квачем по стіні, не оглядаючись на Зоню (Леся Українка, III, 1952, 650); В кутку малярські козли з відром і квачем, поряд на стільці робоча спецівка маляра (Іван Кочерга, II, 1956, 537).
П'яний мов (як і т. ін.) квач — дуже, до непритомності п'яний.

2. перен., розм. Про слабовільну, безхарактерну людину. — Не буде з його нічого, — каже Назар. — Я одразу побачив, що квач (Марко Вовчок, I, 1955, 127); — Як же тебе, квача, примусити робити те, що так необхідно в твоїх же інтересах? — тоном примирення запитав Солод (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 143).

3. Дитяча гра, за правилами якої треба попасти м'ячем у того, хто тікає, або, догнавши його, торкнутися рукою. Проте — сама нянька — ще дитина, — хочеться з подругами в баштана на шляху погуляти, побігати у ворона, в квача (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 187); В чого тільки за день не нагуляються вони [хлопці]: і в високого дуба, і в квача, і в побивачки (Петро Колесник, Терен.., 1959, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 132.

Коментарі (0)