КВАС, у, чол.
1. Кислуватий напій, який готують із
житнього хліба або житнього борошна з солодом. На
те квас, щоб його пити (Номис, 1864, № 5858); Він
танцюватиме з найкращими панянками воєводства,
питиме не квас, а запашні іспанські вина (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 4);
// Напій із фруктів, ягід або меду.
Була і вишнівка, і тернівка, і дулівка; ..та був і
грушевий квас (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 241); Він з жадібністю
пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Анатолій Шиян,
Баланда, 1957, 49);
// Кислий настій із буряків, якого
вживають до борщу. В борщі була сама за себе бутвина та
квас (Нечуй-Левицький, II, 1956, 208).
▲ Шевський квас — розчин дубильної речовини для
вичинювання шкур. — Маріє, чого це ти стала така
жовта, неначе три дні в шевському квасу мокла? —
спитав Мина (Нечуй-Левицький, II, 1956, 120).
♦ Часом з квасом, порою з водою — буває й добре,
буває й погано; усяк буває. — Значить, тобі добре!
За селом байдуже? — Всього буває. Часом — з квасом,
порою — з водою... (Панас Мирний, III, 1954, 103).
2. розм., рідко. Те саме, що кислота. Звільна трупи їх [морських істот] продираються крізь щораз густіші і багатші в кислород [на кисень] та вуглевий [вугільний] квас верстви [води], розкладаються (Іван Франко, II, 1950, 338).