КВІТКО́ВИЙ, а, е.
1. Який має квітки як органи
розмноження. Останній тип [маточкових рослин]
звичайно називають покритонасінними (бо насіння
утворюється в плоді), або квітковими (є квітка)
(Практикум з систематики та морфології рослин, 1955, 59); Від вищих
квіткових рослин.. вони [водорості] відрізняються
простішою організацією й анатомічною будовою (Наука і життя,
1, 1960, 24).
2. у знач. ім. квіткові, вих, мн. Рослини, що
розмножуються за допомогою квіток (у 1 знач.). Відомо, що
квіткові — наймолодший клас рослин (Бджоли, 1955,
90).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 135.
Коментарі (0)
КВІТКОВИ́Й, а, е. Прикм. до квітка. Він
подякував садівникові, що з радістю показав йому своє квіткове
царство, і пішов поблукати садом (Леонід Смілянський, Сад, 1952,
132); Квіткове стебло;
// Зробл. із квіток. Квітучий
газон є дуже ефектним квітковим оформленням (Озеленення колгоспного села, 1955, 157);
// Утворений намальованими,
вишитими або вирізьбленими квітками. Квітковий орнамент
українських килимів відзначається великою
різноманітністю форм (Народна творчість та етнографія, 3, 1962, 110);
// Признач.
для квітів і їх вирощування. До Софіїної кімнати
занесла покоївка бузок, поставила в квіткову вазу (Анатолій Шиян,
Вибр., 1947, 131); Квіткова оранжерея;
// Признач.
для продажу квітів. Квіткова крамниця; Квітковий
кіоск;
// Вигот. із квітів (у 1 знач.). Квітковий одеколон.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 135.
Коментарі (0)