в означеннях
Тлумачення, значення слова «квітучий»:

КВІТУ́ЧИЙ, а, е.

1. Укритий квітами. Очима перебігав він квітучі поля округи (Марко Вовчок, I, 1955, 350); Пролинувши через квітучу луку, вона піднялась на гору, стала з очей зникати... (Панас Мирний, I, 1949, 168);
//  Пишно розквітлий, розкішний. Тільки серце моє крила туга німа, Не втішала квітуча природа (Павло Грабовський, I, 1959, 163).

2. перен. Який має прекрасний зовнішній вигляд; повний сил, здоров'я. Раптом до їдальні зайшов молодий красень, веселий, квітучий (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 138);
//  Свіжий, здоровий (про обличчя, вигляд). Квітуче, рожеве обличчя з красивими правильними рисами, добродушна усмішка і густий голос — все це говорило про незвичайне здоров'я цієї людини (Іван Микитенко, II, 1957, 499).

3. перен. Який успішно розвивається, процвітає. О, недаремно йшли вони [арсенальці] в кривавий дим, У пурпурову піну!.. — Квітуча, гомінка, склади подяку їм, Радянська Україно! (Максим Рильський, I, 1956, 162); В зелені встають квітучі Веселі села (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 41).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 136.

Коментарі (0)