в означеннях
Тлумачення, значення слова «квочка»:

КВО́ЧКА, и, жін.

1. Курка, що висиджує або водить курчат. На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір'ячком, водила шестеро курчат (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 47); — Сядь, Юрку, хоч на хвилинку. Коли не сядеш, квочка буде тікати з гнізда, курчат не висидить (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 177);  * Образно. Одне може сьогодні Леся сказати про себе: не була ніколи затурканою, обмеженою квочкою (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 57);  * У порівняннях. Стара, мов та квочка, ходила сюди й туди (Іван Франко, II, 1950, 23).

2. астр. Народна назва сузір'я з кількох, розташованих купкою, невеликих зірок; сузір'я Плеяд. Микола не міг одірвати очей від неба, водив очима за зірками, придивлявсь до густої Квочки, до Воза, до Волосожара (Нечуй-Левицький, II, 1956, 173); На йому [небі] між зорями купкою срібних цвяшків високо вибралася вже Квочка (Степан Васильченко, I, 1959, 146).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 138.

Коментарі (1)