КВИСНУТИ, ну, неш, недок., діал. Хникати, скиглити. — Одарочко! Чого се ти? Чого ти квиснеш? (Панас Мирний, I, 1954, 214); Цілу ніч.. квиснув Лаврик, — ще один зубик прорізувався, — й не довелось Даринці й задрімати як слід (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 254).