в означеннях
Тлумачення, значення слова «квиток»:

КВИТО́К, тка, чол.

1. Паперова або картонна картка певної форми з відповідним написом, що дає право користуватися чим-небудь, входити куди-небудь, брати участь у чомусь і т. ін. Коли б хоч звісточка від тебе з дороги, як ти доїхала до Сімферополя, на яку дорогу видано квиток тобі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 130); Кур'єр.. приніс нам три квитки до театру (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 99); Трамвайний квиток.
 Вхідний квиток див. вхідний.

2. Документ, особове посвідчення про належність до організації, товариства, установи тощо. Маяковський казав, що не мислить себе поза партією, хоч і не носить партійного квитка (Максим Рильський, III, 1956, 373); Комсомольський квиток мій лежить на столі, Двадцять літ я із ним проходив по землі (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 5).
Вовчий квиток див. вовчий.

3. заст. Квитанція, розписка. В руці у панотця ще був квиток на три сажні дров (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 16); Пан Оврам Роздобудько, сховавши в кишеню підписаний рукою обозного квиток, зажадав: — А тепер погуляймо (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 272).

4. заст. Судова повістка. — Ти думаєш, це тобі в суді квитки писати. Ну, лишень я тобі поставлю хоч один [синяк] під очима... (Панас Мирний, IV, 1955, 60).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 134.

Коментарі (0)