КИ́ЦЬКА, и, жін., розм. Те саме, що кішка. Кицьки дома немає, За мишами ганяє (Павло Чубинський, V, 1874, 193); — Хочеш, — запитав Юра в Юзека, — ми підемо на кухню, там наша кицька привела шестеро котенят? (Юрій Смолич, II, 1958, 75); * У порівняннях. Вона [жінка] в нього догадлива, ревнива і дряпається, мов кицька (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 271).