в означеннях
Тлумачення, значення слова «кидатися»:

КИДАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., КИНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Швидко йти, бігти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь. Іде [пастух] до воріт і хоче відчинити замок, служебка кидається за ним (Леся Українка, II, 1951, 203); Христина.. налітає на Романа, а від нього кидається до Зосі (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 68); Христя кинулась до надвірних дверей, одчинила їх (Панас Мирний, I, 1949, 272);  * Образно. Іноді тупий голодний біль як з цепу зривався, кидався від шлунка в груди, в голову (Андрій Головко, I, 1957, 87);
//  розм. Звертатися до когось за допомогою, порадою тощо. Кидалась я й до знахарів і до лікарів — ніхто нічого не врадив! ..Помер Павло (Марко Вовчок, I, 1955, 41);
//  на кого — що. Нападати, накидатися. Вони зскакували з коней і кидались на втікачів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 350); Марченко водив в атаку на Синчаки піхоту. З гвинтівкою в руці кидався він на ворога в перших лавах (Юрій Яновський, I, 1958, 164); Кинулися всі [звірі] на бідолашного Зайчика, розірвали його та й з'їли (Іван Франко, IV, 1950, 59);
//  до чого, на що, також з інфін. Поспішно, з завзяттям, запалом братися за що-небудь. Хлопці до всього того [роботи в полі] кидались з гарячим запалом, а найщиріше брався Максим (Панас Мирний, I, 1949, 210); Так було на кожнім привалі: замість їсти, голодні бійці насамперед кидалися кувати коней (Олесь Гончар, I, 1954, 70); Як ірвоне [Катря] з себе коралі дорогі — геть одкинула — тільки вони гур-гур — розкотилися! Я кинулася збирати (Марко Вовчок, I, 1955, 230); Кури кинулись на зерна метушливою зграйкою (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 12);
//  У пориві почуття швидко прямувати, падати. Поліксена з плачем кидається в обійми Андромахи (Леся Українка, II, 1951, 261); Літній чоловік ще й порога не переступив, Марія на груди йому кинулась (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 13);
//  у що, перен., розм. У сполуч. з абстрактними іменниками означає — починати дію (діяльність), виражену іменником. — Оці щиглики [бідняцька молодь], трясця їхній тітці, сторч головою,.. не питаючись броду, кидаються в політику, — підвів [дідич] воскову руку (Михайло Стельмах, I, 1962, 330); І справдилось слово віще; їм чуже було рицарство: Що один — шинок поставив, Другий — кинувся в лихварство (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 45).
Кров кидається (кидалася, кинулася) в голову (до голови, в обличчя і т. ін.) див. кров; Куди не кинься — скрізь, усюди. До самого вечора бігала Марія в клопотах. Куди не кинься — скрізь треба просити, позичати, благати (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 53); Не кидатися кого, чого — не залишати кого-, чого-небудь; не цуратися когось, чогось. Прийшли вони [заробітчани] на місце. Грицько не кидався своїх (Панас Мирний, I, 1949, 172); І діло він робить, і хліборобства не кидається (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 188).

2. тільки недок. Швидко рухатися в різні боки; метушливо ходити, бігати тощо; метатися. Сполохані і сліпі кури кидались по горищі, падали в сіни на світ (Нечуй-Левицький, II, 1956, 360); А я кидаюсь по хаті, як зранений звір (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 417); Багіров кидався в різні боки, шукаючи кращого проїзду (Олесь Гончар, III, 1959, 223).

3. Плигати куди-небудь. По троє кидаються вони зі стартових тумбочок у воду (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 343); Як стояла у платті, так і кинулася [Марія] в річку виручати свого чоловіка (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 154);  * Образно. Никодим, так сказати, з головою кинувся в ті спінені, розбурхані хвилі революційного руху (Іван Франко, III, 1950, 323);
//  Швидко лягати, сідати. [Любов (кидається в крісло-колиску й приймає втомлену позу):] Ух, скільки ми гребли! (Леся Українка, II, 1951, 8); Петро тільки ускочив у свою хату, зараз кинувся на постіль і прикрив подушкою голову (Панас Мирний, I, 1954, 362).

4. Раптом сильно здригатися. Дарчин крик покрився голосом Юзі, що впала додолу, трясучись і кидаючись (Леся Українка, III, 1952, 635); Коли я несподівано до нього [сусіда] звернувся, він аж кинувся (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 106);
//  Неспокійно перевертатися (уві сні). Натомлений до краю, я кидався уві сні, щось бубонів, кричав і комусь загрожував (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 59);
//  тільки недок. Сильно битися (про серце). В неї щоки палали вогнем, а серце кидалось швидко (Нечуй-Левицький, II, 1956, 177); Серце так дуже кидалось від страшних Грицькових переказів (Панас Мирний, IV, 1955, 26).

5. Сплескувати, піднявшись до поверхні води (про рибу). Розбиваючи поранню тишину, Хвостом ударивши об сизувату воду, Враз короп кинувся (Максим Рильський, II, 1946, 214).

6. тільки недок., чим. Те саме, що кидати 1. — Ой лишенько! Хто це кидається поросям! — підняли ґвалт дівчата і розсипались на всі боки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 113).
Кидатися словами (словом, фразами) — безвідповідально говорити необдумані слова, фрази; займатися базіканням. Кидатися дзвінкими фразами — властивість декласованої дрібнобуржуазної інтелігенції (Ленін, 27, 1951, 292); Ніяка поважаюча себе людина, до якої прийшли на раду, не буде поспішати й кидатись нерозважним словом (Юрій Яновський, II, 1954, 114).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 147.

Коментарі (0)