в означеннях
Тлумачення, значення слова «кий»:

КИЙ 1, я, чол.

1. Частина тонкого стовбура або грубої гілки, відрізана від дерева й очищена від пагонів. Хто схоче пса вдарити, той кия найде (Номис, 1864, № 5278);
//  Палиця (у 1 знач.). Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка, Він києм бух — і витяглась зміюка (Леонід Глібов. Вибр., 1951, 89); Кожний тримав у руках якусь зброю. Були сокири, барди, ломи, киї, рогачі (Юрій Смолич, II, 1958, 35);
//  Удар палицею. Крім звичайних дисциплінарних кар, Панталасі присуджено тепер дати в присутності всіх в'язнів 50 київ (Іван Франко, II, 1950, 241); Після ста київ можна було душею в небо злетіти. Але, мабуть, душа у Стаха Лютека була не легка на вагу, і в небо вона не полетіла (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 190).
Не києм, то палицею — однаково, все одно; Покуштувати київ див. покуштувати.

2. Довга пряма палиця для гри в більярд, один кінець якої тонший, а другий — грубший. Розвалившися на софі.., сидів [Герман] німо, ..прислухаючися гаморові, що йшов із сусідніх покоїв, стукові більярдових київ о кулі (Іван Франко, VIII, 1952, 381); Коли Василь виходив, ..потрапив у більярдну, за широким синім столом якої майстерно виляскували киями якісь чубаті молоді люди (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 191).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 148.

Коментарі (0)

КИЙ 2, невідм., займ., перев. у сполуч. зі сл. біс, чорт, дідько і т. ін., діал. Який. — А горілка є? — якось понуро спитав Чіпка. — Кий біс, хоч би капелька... порожня пляшка... Бач! — і Порох показав над вікном порожню пляшку (Панас Мирний, I, 1949, 255); — Кий, до лиха, ви батько? (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 38).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 148.

Коментарі (0)