в означеннях
Тлумачення, значення слова «килим»:

КИ́ЛИМ, а, чол. Тканий, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін тощо. Крикнув Гамалія: — Брати, будем жити, — Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Оксамитом крити! (Тарас Шевченко, I, 1963, 202); Над постіллю [боярина] висів дорогий заморський килим (Іван Франко, VI, 1951, 75); До столу, тепер уже килимом застеленого, знов сіли старі (Андрій Головко, II, 1957, 65);  * Образно. Мох грубо встелив землю м'яким килимом і манить спочити (Гнат Хоткевич, II, 1966, 316);  * У порівняннях. Вже поминули сади-виногради рясні, кучеряві, Що покривають підніжжя гори, наче килим розкішний (Леся Українка, I, 1951, 105); Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами (Максим Рильський, II, 1960, 191).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 149.

Коментарі (0)