в означеннях
Тлумачення, значення слова «кипіння»:

КИПІ́ННЯ, я, сер.

1. Дія та стан за знач. кипіти 1, 2. — Щось хочете сказати? — Хочу, — відповіла мати, здіймаючи з країв мідного таза рожеву, тремтливу від кипіння пінку (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 181); Кипіння рідини викликається нагріванням її до певної температури та супроводжується енергійнішим утворенням пари (Цікава хімія, 1954, 7); Люблю.. Кипіння сталі (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 70); [Бабуся:] Колись потік шумів через каміння. Далеко чуть було його кипіння (Платон Воронько, Казка.., 1957, 10).
Точка кипіння див. точка.

2. перен. Бурхливий рух, діяльність. Тепер Федір збагнув інше: перемога теж не перепустка в царство спокою, сну. Вона — лише мить життя. Воно ж — вічне кипіння, поступ (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 200); Знов робота, кипіння, тесання, Виростає, всміхається дім, — І змішалися праця й кохання Під наметом умито-дзвінким (Максим Рильський, II, 1956, 12); У змаганні, у кипінні Шахтарів лунає крок (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 52).

3. чого, перен. Бурхливий вияв яких-небудь почуттів. Мати, погамувавши кипіння своєї радості, терпляче жде, поки син здоровкається з чабанами та чабанками (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 9); Він хотів був цьому панові сказати ще щось, але промовчав, лиховісно тамуючи кипіння гніву (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 38); В пам'яті постає неповторний, в живому кипінні високих почуттів вересень тридцять дев'ятого року (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 256).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 150.

Коментарі (0)