в означеннях
Тлумачення, значення слова «кирпа»:

КИ́РПА, и, жін., фам., зневажл.

1. Короткий, задертий догори ніс. Хома зараз тут свою кирпу тиць! (бо він у нас кирпатий на всю околицю) (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 191); Три волосинки під кирпою, та й ті стирчать на всі вітри (Яків Баш, На землі.., 1957, 69).
Водити за кирпу кого — манити обіцянками, обманювати кого-небудь. — Нехай лиш Турн, що верховодить І всіх панів за кирпи водить, 3 Енеєм порівня плеча (Іван Котляревський, I, 1952, 276); Гнути (дерти, задирати, задерти і т. ін.) кирпу — гордовито триматися, зазнаватися. Тепер, бач, у пани лізе [голова], кирпу гне... (Панас Мирний, II, 1954, 187); Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 407).

2. Про людину з таким носом. [Галя:] І я говорила з товаришем Коваленком. [Панас:] Ну, ти вже брешеш! Про віщо б парторг МТС розмовляв з такою... кирпою? (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 479).

3. перен., нар.-поет. Смерть. Ні, голубе! Вже не таким тузам Кабаки кирпа втерла! Вже Бонапарт.., Да і того на дно до пекла вперла! (Гулак-Артемовський Байки.., 1958, 126).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 152.

Коментарі (0)