в означеннях
Тлумачення, значення слова «лад»:

ЛАД, ладу і ладу, чол.

1. Стан, коли де-небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; порядок у чомусь або де-небудь; протилежне безладдя. Він згадував свій город і виноградник, той лад, який завела там Параскіца власними руками (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 265); В дворі будов хазяйський лад: ліворуч — ряд, праворуч — ряд (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 317); Кімнату за кімнатою в кожному будинку, ступінь за ступенем на подвір'ї прибирали, перетирали, перемивали, чистили, підмітали, наводячи зразковий лад (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 26).
Приводити (привести) до ладу (в лад): а) (що) надавати чомусь доброго вигляду, стану; упорядковувати; б) (себе) надавати охайності своєму зовнішньому вигляду. Тарас швидко переодягся, привів себе до ладу, спустився вниз і вийшов у парк (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 184).

2. Стан, коли все робиться, виконується як слід, відповідно до певних вимог, правил і т. ін.; упорядкованість. Хтось до когось давно хоче писати, та ніяк не може прийнятись, то якийсь спішний лист на заваді стане, то хтось розкисне сам, та й так нема ладу (Леся Українка, V, 1956, 386); Як людина військова, любить [пан Бжеський] лад і дисципліну (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 46); Кинувши роботу, батько одразу пішов тоді в школу.. наводити правду і лад... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 65); Ми оберігаємо на вокзалі лад, регулюємо рух, стежимо за роботою прибиральниць (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 34);
//  Злагодженість, узгодженість у діях; організованість. Хоч пішли вони [половці] в кожухах, Не було ладу в їх рухах (Іван Франко, XIII, 1954, 374); Праця відбувалася надзвичайним темпом. І в той же час зразу бив в очі надзвичайний лад і організованість усієї роботи (Юрій Смолич, I, 1958, 75);
//  Згода, злагода в стосунках, взаєминах і т. ін. Нащо й клад, коли в сім'ї лад (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 120); У товаристві лад — усяк тому радіє (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 10);
//  у знач. присл. ладом. Зрозуміло, ясно, не заплутано. Та ви ладом кажіть (Номис, 1864, № 2717); — Та чому оця Маруся нам не скаже нічого?.. — І справді, чом таки не скажеш ладом, Марусе? (Марко Вовчок, I, 1955, 189).
Без ладу — безладно, без порядку. Тікали без ладу, куди попало, аби тільки чим скоріше добратися і до свого табору або в ліс (Осип Маковей, Вибр., 1956, 504); Кляті руки.. метлялися сюди й туди без усякого ладу (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 54); Без ладу й складу: а) безладно, недоладно, плутано. Говорили без ладу й складу; б) негарний, недоладний. Кобила була крива, без ладу й складу; Давати (дати) лад: а) (кому, чому) дбайливо доглядати кого-, що-небудь; доводити до належного стану. Розумний всякому дає лад (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 88); Діти малі, треба їм лад дати (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 67); Вийдуть отари з кошари — Треба давати їм лад! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 143); б) (чому) лагодити що-небудь. [Оксана:] Трактор знов попсувався. Возилася з ним цілу ніч, а дати йому лад сама не можу (Захар Мороз, П'єси, 1959, 34); Доводити (довести) до ладу що: а) доводити щось до належного стану; упорядковувати. Горпина молодою повдовіла, а за хворістю не мала спромоги довести до ладу й те господарство, яке залишив їй чоловік (Любов Яновська, I, 1959, 38); б) успішно завершувати, розв'язувати що-небудь. — Смієтеся, а й самі не знаєте, з чого. А я знаю, що ні один з вас не доведе до ладу задачу (Степан Васильченко, I, 1959, 69); Доходити (дійти) [до] ладу: а) (з чим) розбиратися, орієнтуватися в чомусь. Омелян дивувався, що дзвони висіли на кількох поверхах, так розділені, що ніякий дзвонар не зумів би з ними дійти ладу (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 521); б) набувати стрункості, послідовності (про думки). Тепер думки в його голові поступово доходили ладу. Він починав розуміти: машина, певно, підірвалася на міні (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 26); Іти (піти) на (в) лад: а) налагоджуватися, ладитися. Озирнули [хлопці] свою роботу — повеселіли, підбадьорились. Зразу якось почули, що діло на лад йде, що в них щось вийде (Степан Васильченко, II, 1959, 236); Розмова не йшла в лад (Іван Франко, III, 1950, 316); б) відбуватися, здійснюватися успішно. Гармаш помітив, що сьогодні не все йде на лад у Василя Пилиповича (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 204); [Не] в ладах бути (жити і т. ін.) з ким — [не] в мирі, згоді, злагоді бути, жити й т. ін. з кимось. — Чи ти думаєш, що я хочу бути не в ладах з [тобою] (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 51); [Не] в (у) лад з чим, чого, чому — [не] згідно з чим, [не] відповідно до чогось. Коло важко притупувало в лад музиці (Леся Українка, III, 1952, 671); Грав весь вечір патефон в такт і в лад з гармошкою (Степан Олійник, Вибр., 1959, 193); [Не] до ладу кому і без додатка: а) [не] такий, як треба; [не] доречний; [не] добрий. Мов темна темрява вся жизнь моя [все життя моє]..; ні одної хвилі не бачив я, щоб до ладу була (Іван Франко, XIII, 1954, 129); б) [не] так, як треба; [не] доречно, [не] добре. [Степан:] Не здивуйте! Вона [Хведоська] у нас хатня, промеж людьми негусто бува, все більш під материним крилом, то навряд чи зугарна до ладу й відповісти (Марко Кропивницький, II, 1958, 56); Ні ладу ні складу — ні найменшого порядку, зв'язку; безладдя. [Микита:] Там отак-то на гетьманщині все переплуталось та заборсалось, як волосінь у повсті: ні ладу ні складу (Марко Кропивницький, V, 1959, 547).

3. перев. з прийм. в (у) та означ. Певним чином зумовлене розташування, розміщення кого-, чого-небудь; порядок (у 7 знач.). На перехрестях небесних шляхів хрещатим візерунком іноді мчали в бойовому ладі наші винищувачі (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 180); Йшли вони [панцирники] точним ладом (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 78); Виходить в чисте поле він У світі присмерковім, А в полі двісті сорок мін Лежать в ладу шаховім (Леонід Первомайський, I, 1958, 389); Бойовий лад піхоти.

4. з прийм. на та означ. Спосіб, зразок, манера. Він.. од мужицтва одстав, а збивався трохи на купецький лад (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 254); Ввіходить Сабіна, — молода, гарна рабиня-самаритянка, убрана на грецько-римський лад (Леся Українка, III, 1952, 154); На якусь мить запала мовчанка. Видно, пообідавши, слідчі настроюють себе на робочий лад (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 104).
Іти (піти) якимось ладом — відбуватися, здійснюватися, проходити певним чином. Життя пішло звичайним, розміреним ладом (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 82); На всі (різні) лади — всякими способами; всіляко, по-різному. Вони [патриції], бач, кесаря хвалили На всі лади (Тарас Шевченко, II, 1953, 271); Коли хто помилявся в читанню, .. підхоплював [о. Телесницький] помилку, повторяв її на різні лади (Іван Франко, IV, 1950, 218); Вигадка була справді дотепною, і її обмірковували на всі лади (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 204); На один лад — на один зразок. Наші літературні редактори.. іноді надмірно захоплюються «причісуванням» мови на один лад (Максим Рильський, III, 1956, 73); На свій лад — по-своєму. Потроху та помалу усе панночка на свій лад перевернула, — життя і господарство (Марко Вовчок, I, 1955, 108); Сон і дрімота на свій фантастичний лад перетворювали пароплавні розмови, що їх наслухався художник (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 65).

5. з означ. Система суспільного, державного укладу. Комунізм — це такий суспільний лад, де праця стане першою життєвою потребою людини (Наука і життя, 3, 1959, 1); Державне право.. охоплює фактично весь комплекс суспільних відносин, які визначають основні устої суспільного й державного ладу (Радянська Україна, 13.II 1969, 2); Колгоспний лад; Соціалістичний лад; Буржуазний лад; Феодальний лад.

6. з означ. і чого, лінгв. Будова, структура (про мову). Структура мови Шевченка з її граматичним ладом і основним словниковим фондом збереглась як основа сучасної української літературної мови (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 621); Рубінові здалося, що це говорить не бабуся, ..а мати — так багато було спільного в інтонаціях, навіть в самому ладі мови (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 8).

7. з означ., муз. Спосіб побудови звукоряду, розташування звуків; тональність музичного твору. Все ж і цей хор [гімн Афродіті] має досить цільний характер, завдяки діатонічному ладу, що не змінюється (Українська музикальна спадщина, 1940, 109);  * Образно. [Автор:] Мій голос журливеє щось починає, А струни твої на веселім ладу (Леся Українка, I, 1951, 155).

8. тільки мн., муз. Поперечні поділки на грифі щипкових струнних інструментів;
//  Клавіші гармонії, баяна, акордеона та духових інструментів. З-під руки визирали білі ґудзички ладів старенької гармонії (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 3); В швидких парубоцьких руках блискотіли перламутрові лади акордеона (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 87).
Вибувати (вибути, виходити і т. ін.) з ладу — ставати недіючим, непридатним для чого-небудь; переставати діяти. Тривожно жилось ворогам, — що за знак? — То електростанція вибула з ладу, То склади горять (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 245); Виводити (вивести) з ладу — робити недіючим, непридатним для чого-небудь; псувати. Ольга із своєю ескадрильєю здійснює спустошливі нальоти на ворога, виводить з ладу підземні ангари (Українське радянське кіномистецтво, III, 1959, 117); Ставати (стати) до ладу — розпочинати діяти; ставати діючим. Стала до ладу друга черга каналу Північний Донець — Донбас (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 306).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 432.

Коментарі (0)