в означеннях
Тлумачення, значення слова «лагідний»:

ЛА́ГІДНИЙ, а, е.

1. Спокійний, сумирний, тихий. Меланя характеру була лагідного, ніколи в гнів не впадала (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 40);
//  Ніжний, ласкавий. Себе я чую сильним і свобідним.. Таким веселим, щирим і лагідним, Яким я був за давніх, давніх літ (Іван Франко, XI, 1952, 8); Така собі проста Докія Петрівна, з людьми не горда і з дітьми лагідна (Андрій Головко, II, 1957, 192);
//  Який виражає спокій, доброту, ласку, ніжність. Лагідні очі бідного з найбідніших чабана Дмитра загорялися тим радісним, переможним вогнем, що запалав ще в дні Великого Жовтня (Мирослав Ірчан, II, 1958, 408); Завжди усмішка лагідна цвіла їй на вустах (Володимир Сосюра, Поезії, 1950, 124);
//  Злагоджений, дружній (про життя, взаємини тощо). Хоч наша родина дуже бідна, проте в хаті було життя тихе, лагідне (Степан Васильченко, IV, 1960, 10);
//  Пройнятий доброзичливістю, приязню, ласкою. — Любий джуро! Щира дяка тій, що шле тебе до мене, але я прийти не можу на запросини лагідні (Леся Українка, I, 1951, 433); Як не готував себе Іван Юхимович до лагідної розмови, гнів почав брати верх над його волею (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 372).

2. Приємний для сприймання; нерізкий, м'який, ніжний. І всі струни озвалися співом, Лагіднішим од вітру дзвінкого (Леся Українка, I, 1951, 128); Із звисаючої лампи, ослоненої зеленою ажурною заслоною, розходилося ніжне, лагідне світло (Ольга Кобилянська, III, 1956, 193); Катерина гладила її волосся, і так заспокійливо впливали на Марію оті любовні, лагідні доторки її долонь!.. (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 387);
//  Якому не властиві різкі температурні коливання. Після незвичайно довгої і лагідної осені настала відразу люта, морозна зима (Іван Франко, IV, 1950, 45); Сосни шумлять під вітрами, Тихнуть у лагідну днину (Микола Нагнибіда, Зустрічі.., 1958, 67);
//  Несильний, невеличкий (про вітер, хвилі тощо). Немов лагідні хвилі гойдають водні лілеї (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 132); До весни далеко, але вітрець лагідний лоскоче щоку (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 113);
//  Рівний, нестрімкий. Лагідний берег ріки.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 431.

Коментарі (0)