в означеннях
Тлумачення, значення слова «лагодити»:

ЛАГОДИТИ, джу, диш, недок., перех.

1. Усуваючи пошкодження, робити придатним для користування; ладнати (у 2 знач.). В Яру колись гайдамаки Табором стояли, Лагодили самопали, Ратища стругали (Тарас Шевченко, I, 1951, 337); Коло столу сидів Улас і лагодив старого синього жупана (Нечуй-Левицький, III, 1956, 298); Полагодити місточок, звісно, можна, так невідомо, кому його лагодити, бо він якраз на межі (Остап Вишня, I, 1956, 383).

2. перен. Усувати, ліквідувати непорозуміння, припиняти сварки тощо. Це був його улюблений дотеп, яким він звичайно лагодив більш серйозні балачки між нами (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 91);
//  Уладнувати, виправляти (у 2 знач.). Негарно Мирону стало, що його зять такий: закручувати чужі гроші вмів, а віддавати не вміє.. Він почав лагодити діло (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 231);
//  Робити менш відчутним; угамовувати. Сльози лагодили її жаль, розливали всякі думки (Іван Франко, V, 1951, 283); Слова учителя лагодили біль його душі (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 156).

3. Робити щось готовим, придатним для вжитку, користування. — Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80); Василина подала йому вечерю та й пішла лагодити постіль (Лесь Мартович, Тв., 1954, 61); Він, до бою лагодячи гармату, ..пестив рукою її мідне жерло (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 403);
//  Заздалегідь робити все необхідне для здійснення, проведення чогось. — Дружечки прийшли, нехай убирають до вінця нашу молоду, ..а я піду лагодити весілля! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 87); Я лагоджу дві книжки до друку (Василь Стефаник, III, 1954, 219);
//  Збирати, лаштувати когось у дорогу тощо. Лагодила [мати] їх [синів] цілу ніч у дорогу (Василь Стефаник, I, 1949, 193);
//  Готувати, приготовляти (їжу тощо). Мати замовкла, стала лагодити обід для батька (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 38).

4. розм. Те саме, що робити 2; виготовляти. Лиш де-де в кошарах цюкали теслі, лагодячи нові цямрини для ям (Іван Франко, VIII, 1952, 400); Лице в нього було поважне, скуплене, немов лагодив домовину (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 430); Ми якраз з Сашком лагодили шпаківню в його дворі, коли побачили тачанку (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 49).

5. розм., рідко. Те саме, що установлювати. Метушилася [господиня] поміж гостей, кожному намагалась щось сказати чи запитати, поспішала назустріч новим, лагодила на столі квіти (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 254).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 431.

Коментарі (0)