ЛАМАТИ, аю, аєш, недок.
1. перех. Згинаючи або
б'ючи з силою, відділяти частини чого-небудь або
розділяти щось на частини. Вітер в гаї нагинає Лозу і
тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе
(Тарас Шевченко, I, 1951, 153); Надвечір скресає річка й ламає
кригу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 259); Раніше, ніж починати
снідання, старійшина ламав хліб, брав частку від
страв і кидав це у вогнище, бо, як вірили, під ним
жили душі пращурів (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 10);
// Видобувати або розробляти, розламуючи що-небудь
певним знаряддям. І світа божого не бачать, не
знають, Під землею камень [камінь] ламають (Тарас Шевченко,
I, 1951, 285); Життя — важкий подвиг.. Працюй до
знемоги незмінним борцем, Конай та одужуй, покою
не май, Шляхи вік прокладуй та гори ламай (Павло Грабовський,
I, 1959, 314);
// Відокремлювати листя або плоди від
стовбура. Вони страхались, щоб часом хто не вгледів,
як вони ламали чужу калину (Нечуй-Левицький, II, 1956, 173);
Вони різали соняшник, ламали кукурудзу, орали на
зяб (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 46).
Ламати руки (пальці) — про жест, який є виявом
сильного горя, страждання, хвилювання і т. ін.
[Козак:] Білих ручок не ламай, Карих очей не стирай, Мене
з війни із славою К собі дожидай! (Марко Кропивницький, V, 1959, 274);
Ламаю пальці я з тонким нервовим хрустом, ходжу з
кутка в куток у тиші голубій (Володимир Сосюра, II, 1958, 122).
2. перех. Робити непридатним; руйнувати, псувати
ударами. Він бив машину що було сили, помагав правою
лівій руці, крутив головки гайкам і ламав все, що
вдавалось зламати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 91); — А навіщо вам
вибої? — А щоб колеса ламати! (Остап Вишня, I, 1956, 370);
// Робити вільним вхід, прохід, доступ куди-небудь
у щось, руйнуючи перепону. — Не пускають нас, —
ламай двері, бий вікна. Усе трощи (Панас Мирний, IV, 1955,
185); [Будівничий:] Ламайте, хлопці, стіну,
щоб видніше. (Робітники ломами й сокирами ламають
стіну, вона незабаром падає. Одкривається вид на
шкляну гору) (Леся Українка, II, 1951, 204);
// Різкими рухами
розділяти на частини, порушувати єдність чого-небудь;
розривати. Земле, моя всеплодющая мати,.. Сили рукам
дай, щоб пута ламати (Іван Франко, X, 1954, 12);
// військ.
Руйнуючи, псуючи, переборювати опір (звичайно про
наступ на ворога). [Благонравов:]
Командуючий армією Огнєв залишає заслон, а сам з наданою йому
групою кінноти Колоса ламає ворожу оборону (Олександр Корнійчук,
II, 1955, 20).
3. перех., перен. Рішуче відкидати що-небудь
традиційне, усталене; руйнувати, знищувати ..бути
революціонером — значить ламати все шкідливе, віджиле
найрішучіше, найнещадніше (Ленін, 25, 1951, 300);
В труді ми йдем од бою і до бою, тьму перешкод ламаєм
недарма (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 293);
// Рішуче
міняти (характер, звички). Нашу славну п'ятирічку
закінчити щоб раніш, треба нам ламати звичку,
почувати молодіш (Павло Тичина, II, 1957, 211); Лише один
довгобровий Яків Данько.. не захотів ламати свого
баришницького норову (Михайло Стельмах, II, 1962, 11);
// Руйнувати,
змінювати на гірше (життя, кар'єру і т. ін.). Шевченко
давав широкі узагальнення, викривав розбещеність
світської черні, що ламала й калічила душу людини
(Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 106);
// Порушувати
щось, не дотримуватися чого-небудь. [Корж:] У нас
єсть закон дідівський — не ми його поставляли, не нам
і ламать його (Степан Васильченко, III, 1960, 56); — Я для чогось
побився об заклад з парубками, що притягну з лісу
деревину. Воно, звісно, дурне діло заклад, але ж не ламати
слова (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 494).
4. перех., перен. Умовляти кого-небудь діяти певним чином. Старости робили своє діло: вони умовляли, уговорювали, підводили, підбивали, ламали стару Сикліту [Секлету] Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 36).
5. перех., перен. Порушувати звичайний вигляд, звичайні контури. Мала Целінка морщила брівки, ламала губки і з загніваним личком кричала (Іван Франко, II, 1950, 321); Повні, червоні уста [дівчини] щоразу ламала вибачлива усмішка (Натан Рибак, Час, 1960, 39).
6. перех. і неперех., перен. Викликати хворобливе
відчуття ломоти. Ніч бійців не приборкала сном, Хоч і
втома важуча ламала (Платон Воронько, Мирний неспокій,
1960, 135);
// безос., що або кому, в чому. Ох-ох-ох!
Усе мені ламає, усе болить, чи на негоду, чи що (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 91); Вечірні випари пронизували
косарів, ламало в суглобах... (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 201).
♦ Голову ламати див. голова; Ламати комедію —
те саме, що Грати комедію (див. грати 2). До столу
вихилясом вийшов Тихін Фіялко. Він щулився у своїй
перешитій з солдатської шинелі кацавейці і від
хвилювання трохи збивався: — Комедію ти ламаєш, Трохиме
(Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 91); Ламати лід див. лід;
Ламати списи: а) (заст.) змагатися в киданні списів
на рицарських турнірах; б) (за що, навколо чого)
пристрасно боротися за кого-, що-небудь, відстоювати щось.
Перше, ніж податись у Шаплик, Сагайдак пішов
подивитись на колоди. Може, вони й не варті того, щоб за них
ламати списи (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 291); Почали
виступати по одному. Головним чином ламали списи
навколо конкретних кандидатур (Іван Микитенко, II, 1957, 526);
Ламати хребта — важко працювати, надриватися на
роботі. — Послала до нього [куркуля] сина. Ламав там
хребта, аж поки почалась колективізація (Олесь Гончар, I,
1954, 473); Ламати ціну за що — оцінювати що-небудь
надто дорого, набагато вище його вартості. Зараз він..
скаже, що я шкуродер, бо ламаю таку безбожну ціну
за пустякову роботу (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 112);
Ламати шапку (бриль) перед ким — улесливо, догідливо
кланятися, вітаючи кого-небудь (звичайно знявши
головний убір). Всяк бриль лама перед старим
[владикою] (Павло Грабовський, I, 1959, 249); Ні перед ким не ламав шапки
Кифір Авдюк (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 144); Ламати
язик чим — про вимову важких, незрозумілих слів.
Нащо б, здавалося, тріпати мозок, ламати язик такою
маловідомою в світі мовою? (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 34).