ЛА́ПА, и, жін.
1. Стопа, нога тварини, птаха і т. ін.
Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на
задніх лапах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 225); Ледве чутно тріснув
сучок під глухою лапою куниці (Олесь Донченко, II, 1956, 7);
Жодна гілляка не хруснула під його чобітьми, наче ті
чоботи були підбиті шкірою з котячих або тигрячих
лап (Олесь Гончар, IV, 1960, 60); * Образно. Весна підійшла
на вогких ведмежих лапах і дихала з пролісків, із
молодих дубових хащів теплою парою (Іван Микитенко, II, 1957, 237);
* У порівняннях. По Дніпру біліють вередливі піскуваті
мілини, неначе хто порозстилав по воді білі хустки,
порозкидав величенькі білі гусячі лапи (Нечуй-Левицький, II,
1956, 384);
// перен., зневажл., ірон. Рука або нога
людини (звичайно велика, незграбна). У фашиста
сто лап, що побачив — те й цап (Українські народні прислів'я та приказки, 1955,
412); Лошаков, усміхаючись, підійшов до Колісника і
подав йому руку. Той трохи не познаменувався до
пухкої панської руки, коли уздрів її у своїй червоній
страшенній лапі (Панас Мирний, III, 1954, 283); Товариші
запевняють, що на таку лапу, як у Левка, по всій
Червоній Армії обувачки не знайдеш (Олесь Гончар, II, 1959, 341).
▲ Вовча лапа див. вовчий.
♦ Вириватися (вирватися) з лап чиїх, кого —
рятуватися від кого-, чого-небудь, вивільнятися з неволі,
залежності. — Усі вони [шинкарі] добрі, як сплять; а
тільки розплющить очі, то так і норовить.., як би тебе
так заборсати, щоб з його лап не вирвався... (Панас Мирний,
I, 1949, 270); Він вирвався з лап смерті і ще не раз
переможе, обійде і вивернеться од ворога (Василь Козаченко, Гарячі
руки, 1960, 152); Запускати (запустити, просувати,
просунути) лапу (лапи) в що, до чого — брати що-небудь
чуже; красти. Шовкун ламав уже голову.., щоб
випровадити з управи члена, котрий, як він боявся, міг стати
йому на переметі, шкодити, не допускати просувати
лапи до земських грошей (Панас Мирний, I, 1949, 384); Все
гаразд, минуло лихо, — Дума так цей молодець,
Запустивши лапу тихо У державний гаманець (Сергій Воскрекасенко,
Цілком.., 1947, 55); Курячі лапи; Як (мов, немов і т. ін.)
курка лапою — про поганий почерк. Доктор зірвався
з крісла, мов опечений, кинувши оком на грубі каракулі
та курячі лапи, якими надряпане було його ім'я на
конверті (Іван Франко, II, 1950, 336); Оце я так пишу —
дивіться, гарно? Як курка лапою все одно (Юрій Яновський, V,
1959, 160); Накладати (накласти) лапу див. накладати;
Попадатися (попастися, ловитися, зловитися,
пійматися) у лапи чиї, кому — попадати в залежність до
кого-небудь. [2-й чоловік:] Мартин Хандоля
горілки не вживав, а як піймався у лапи глитаєві, розпився
і звівся нінащо! (Марко Кропивницький, I, 1958, 481); Прибирати
(прибрати) до [своїх] лап кого, що — підкоряти собі кого-,
що-небудь. Як квочка курчат збирає під крила, так
Василь Семенович прибрав до своїх лап цілий повіт...
(Панас Мирний, I, 1949, 208).
2. чого, яка, перен. Гілка хвойного дерева або великий і широкий лист інших рослин. Обважнілі лапи ялин сяяли сніговою позолотою, що перемежалася з голубими тінями (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 57); Директор радгоспу.. і вдень сидить у своєму кабінеті при світлі лампи, як Діоген у бочці, бо вікна йому знадвору затуляє зеленими лапами листатий веселий виноград (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 27).
3. Інструмент, пристрій, вигнутий, розплющений
кінець якого служить для підтримування, зачеплювання
чого-небудь або натискування на щось. Колись,
у молодості, до вчителювання, він служив колійним
обхідником.. Ніхто так ловко не орудував лапою і
ключем, як він (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 56);
В хаті, біля лави, на низенькому ослінчику сидів Василь.
Між колін тримав шевську лапу, на ній — дірявий
Лідин черевик (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 299);
// Пристрій
для надання стійкості або для прикріплення до чого-небудь
якоїсь машини і т. ін. Екскаватор уперся обома
лапами в землю, тулуб його трохи піднявся, посунувся
вперед (Вадим Собко, Біле полум'я. 1952, 6).
4. с. г. Робоча частина ґрунтообробних знарядь. Для проведення борозен на культиваторах кріплять лапи підгортальників із знятими крильцями (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 130); Він усе боявся зачепити їх [листочки] гострою лапою, різонути якого рядка. І не зачепив, і не різонув, а вів трактора, як по струні (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 591).
5. спец. Шип на кінці колоди, який вганяють у відповідну до нього виїмку у другій колоді при скріпленні їх у вінець. З тесаних брусів рубали ріжки в лапу і без лишку, завдяки чому одержували чіткий ріг будинку (Дерев'яне зодчество України, 1949, 57).