ЛАВКА 1, и, жін. Те саме, що лава 1. Старший брат
сів на лавці, а усі інші [діти] у рядочок коло його
(Марко Вовчок, I, 1955, 298); Біля зупинки посиділа [Тамара]
на лавці і, не дочекавшись трамваю, вирішила
пройтись (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 270); На верхній лавці,
важко перевертаючись на бік, як лантух, крекче й сопе
лісоруб Гутман (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 31).
♦ Знаходити (знайти) сокиру під лавкою див.
сокира.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 430.
ЛАВКА 2, и, жін., діал. Крамниця. Мати все турбувалася, коли б його у лавку піти, набрати Галі на плаття (Панас Мирний, IV, 1955, 138).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 430.