в означеннях
Тлумачення, значення слова «лазити»:

ЛАЗИТИ, лажу, лазиш, недок.

1. без додатка, по чому, на чому. Пересуватися по поверхні всім тілом (про плазунів); плазувати. Був у нього вуж домашній, що нікого не кусав і свобідно всюди лазив (Іван Франко, XI, 1952, 222);
//  Пересуватися по поверхні, майже притискуючись до неї (звичайно про дрібні живі істоти, які мають багато ніг). Позіхнула [Меланін] такеньки, що в мене рукава замаяли, а які мухи по столу лазили, то поскочувалися, як насіння од вітру (Марко Вовчок, I, 1955, 255); Назад тільки раки лазять (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 157);
//  Пересуватися на руках і ногах, припадаючи тулубом до якої-небудь поверхні (про людину). А воно таке маленьке. Воно ще й не лазить (Тарас Шевченко, II, 1953, 195); Професор лазив тоді по палісадничку,.. ловив земляну жабку (Юрій Яновський, II, 1954, 84);
//  перен., розм. Ходити, долаючи перешкоди або шукаючи що-небудь. Вдень лазила [вдова] на смітниках, Черепки збирала (Тарас Шевченко, I, 1951, 236); — Каторжний промисел [сіль збирати].. Ноги тобі пороз'їдає, руки пороз'їдає, а ти все бродиш, лазиш, по багнищах та лиманах, бо це твій хліб (Олесь Гончар, II, 1959, 409);
//  перен., розм. Ходити без діла; тинятися. — Казала я тобі, не лазь по сонці! Так от же буде лазити, поки знов її трясця вхопить! (Леся Українка, III, 1952, 632); [Микита:] Ходять, лазять, заважають, Від роботи одривають, Хоч покинь, та з двору йди... (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 467).
Лазити [на колінах] в ногах у кого, перед ким — принижуватися перед ким-небудь. Він радніший би був просити, в ногах лазити, сльозами молити, аби тільки забути те, що було! (Панас Мирний, I, 1949, 310); [Зінька:] Перед ким я скорилася, жебрала, у ногах лазила? — Перед катом своїм!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 71); Лазити рачки (рака) — пересуватися на чотирьох кінцівках (про людей); рачкувати. Кілька разів так дурили хлопці Йойну, а самі сміються, аж рака лазять (Іван Франко, IV, 1950, 10); З Дем'яном Тимофій народився мало не в один день, разом рачки лазив, разом гуси пас (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 91).

2. по чому, на чому. Хапаючись руками або чіпляючись ногами (лапами), підніматися по чому-небудь угору або спускатися вниз. Там був приставлений на горище товстий дрючок, по которому кури лазили на сідало (Нечуй-Левицький, II, 1956, 178); Прийшлося дідові драбину приставляти, по липі з у ликом лазити (Панас Мирний, I, 1954, 193); По драбині лазила в льох дівчина (Костянтин Гордієнко, Сильніше смерті, 1946, 14);
//  через що. Піднімаючись на що-небудь, переміщатися на інший бік; перелазити. — Чого це ти, Кайдашенку, лазиш, через наші перелази? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 272); Ось перелаз, що хлопчиком ще лазив Він через нього (Максим Рильський, Мости, 1948, 84).

3. у що, до чого. Проникати всередину чого-небудь. — Балаш, здається, людина з достатками, але я в його скриню не лазив (Нечуй-Левицький, II, 1956, 315); Він в шахту лазив, в лунах криці, туди, де сонце тільки сниться, тому він, може, так і зблід (Сосюра, II, 1958, 345).
За словом (відповіддю і т. ін.) у кишеню (до кишені) не лазити — бути дотепним, метким, добре обізнаним у розмові. Та й сам дідусь був не промах: за словом у кишеню не лазив (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 70); Парамон Пархомович насідав на сина, а той давав здачі й до кишені по відповідь не лазив (Юрій Яновський, II, 1954, 145); Степан Павлович добре обізнаний з шляховим будівництвом, за цифрами і фактами не лазив до кишені (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 8); Лазити в (до) кишені; Лазити по кишенях — красти. — То, може, в кишені чужі лазили... (Панас Мирний, 1, 1954, 273); — Здається, довгий час ти мав справу з кишеньковими злодіями.., але ж сам по кишенях лазити не навчивсь? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 146).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 436.

Коментарі (0)