в означеннях
Тлумачення, значення слова «лебідь»:

ЛЕ́БІДЬ, бедя, чол.

1. Великий перелітний дикий водоплавний птах з довгою, красиво вигнутою шиєю і білим (рідше чорним) пір'ям. То не хмару снігів Буйний вітер навів, — Піднімаються лебеді білії (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 123); Чи тільки в казці лебідь умирає Не з криком навісним, а з любим співом?.. (Леся Українка, I, 1951, 192); Озеро рівне, і чорний лебідь нечутно лине вздовж берега (Юрій Смолич, II, 1958, 11);  * У порівняннях. Майнули перед нею коні, баскі, високі, прудкі, з крутими шиями, як у лебедів (Нечуй-Левицький, I, 1956, 149); По Славуті пароплави Лебедями попливли (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 150);
//  Скульптурне зображення цього птаха. Еллади карта, Коцюбинський, на етажерці лебідь: оце і вся моя кімната, — заходьте коли-небудь! (Павло Тичина, I, 1957, 164).

2. чол., рідше ж., розм., перен., нар.-поет. Пестливе звертання до чоловіка або жінки. [Настя:] Боже мій! летять мої соколи, пливуть мої лебеді! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 464); [Тихон:] Не журись, ..моя лебідь: я своєму золотогривому коневі в одно ухо влізу, а в друге вилізу та й стану таким молодцем, що ні в казці сказать, ні пером описать (Степан Васильченко, III, 1960, 150).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 458.

Коментарі (0)