ЛЕДЕНІТИ, ію, ієш, недок.
1. тільки. 3 ос.
Перетворюватися в лід або вкриватися льодом. Ніч. Холодна,
пронизлива ніч. Леденіє крило літака... (Любов Забашта,
Вибр., 1958, 234);
// Ставати холодним як лід;
мерзнути, заклякати. В тій її крайній Півночі була не тільки
холоднеча та пурга, від якої душа леденіє, .. була там
і краса білих літніх ночей (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 264);
* Образно. — Перед його [В. І. Леніна] величчю
схилились не тільки люди, а й природа. Вона леденіла
тоді з розпачу (Олександр Довженко, I, 1958, 485).
2. перен. Завмирати, ціпеніти (від жаху, болю, туги тощо). Жандарми зашарили по хаті ліхтариками, й Мокрина з дочкою леденіли, мов мерці, в цьому світлі (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 386).