в означеннях
Тлумачення, значення слова «ледве»:

ЛЕ́ДВЕ.

1. присл. З великими зусиллями, з трудом; насилу (у 1 знач.). А із Криму чоловік Ледве ноги доволік. Воли поздихали, Вози поламались (Тарас Шевченко, II, 1953, 120); Він, ледве стримуючи хвилювання, бачив удалині милий образ дівчини (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 545); Терентій ледве тримався на ногах (Олександр Довженко, I, 1958, 445).

2. присл. Майже непомітно або нечутно; слабо. Череп'яний каганчик.. ледве блимав у темному кутку своєю сизою горошиною на кінці ґнота (Панас Мирний, IV, 1955, 286); — Сідайте, дочки, — ледве шелестіли старі Демидові вуста (Олександр Довженко, I, 1958, 313); Скривавленого, ледве живого, стягли Цигулю після мордування з ослона (Андрій Головко, II, 1957, 358).

3. присл. Зовсім недавно, тільки що. — Та не слухала я її, бо вона молода, ледве шістнадцять минуло (Леся Українка, III, 1952, 470); На смерть засуджено троє. Всі молоді, ледве почали жити (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 219); А на ранок Давид підвівся ледве розвиднілось і зразу ж зібрався йти (Андрій Головко, II, 1957, 181).

4. у знач. част. Навряд. У цій корчмі ледві [ледве] є пиво? (Словник Грінченка); Стаття Франка незвичайно подобалась мені.. Так ясно, просто і дотепно ледве чи хто потрапив би у нас вивести тоту гнилятину на чисту воду (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 278).
 Ледве не — трохи не; мало не, майже. Брязнуло — наче стріла за стрілою пролетіла, ледве його не скинуло з місця (Марко Вовчок, I, 1955, 328); Вже не міг би він тепер повірити в жодне лихе слово про неї, про її легковажну щедрість у почуттях, про здатність її закохуватись ледве не в кожного стрічного (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 105); Ледве дихати див. дихати.

5. у знач. спол. Уживається для приєднання підрядних речень часу; близький за значенням до як тільки, тільки-но, лише тільки. Ледве Тарасові минуло 9 літ, як умерла мати (Панас Мирний, V, 1955, 309); Ледве хтось поставив грубку, як уже знов стало славно (Леся Українка, V, 1956, 387); Ледве Валя закінчила перев'язувати Миронові ноги, дві баби скромно зайшли в хату (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 185).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 468.

Коментарі (0)