ЛЕГЕНДА 1, и, жін.
1. Народне сказання або
оповідання про якісь події чи життя людей, оповите
казковістю, фантастикою. Майстерно й поетично оповідав він
усім відомі й усім дорогі легенди люду (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
292); Здавалось малому чи снилось малому, не знаю, Чи,
може, легендою стало у нашому краю, Як Ленін
проходив між люди, заходив до хати (Андрій Малишко, Запов. джерело,
1959, 51); Це була легенда про лебедів, у яких нібито
існує великий закон: самець і самка паруються раз,
на все життя (Олесь Гончар, III, 1959, 179); * У порівняннях.
Слова батьківські рівні, оповідь спокійна, плине, наче
давня легенда, а насправді то живе його життя
(Василь Кучер, Дорога.., 1958, 13);
// Вигадана, прикрашена
розповідь про що-небудь. Може, то тільки легенда край
той, осяяний сонцем, край той, куди я збиралась болі
свої віднести? (Леся Українка, I, 1951, 309).
2. Що-небудь вигадане, неправдиве. Велика Жовтнева соціалістична революція вщент розбила реакційну легенду, ніби народні маси не здатні управляти державою (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 6); — Ага, так то звідси легенда, що комуністи вбивають священиків? (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 373).