в означеннях
Тлумачення, значення слова «легенда»:

ЛЕГЕНДА 1, и, жін.

1. Народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою. Майстерно й поетично оповідав він усім відомі й усім дорогі легенди люду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 292); Здавалось малому чи снилось малому, не знаю, Чи, може, легендою стало у нашому краю, Як Ленін проходив між люди, заходив до хати (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 51); Це була легенда про лебедів, у яких нібито існує великий закон: самець і самка паруються раз, на все життя (Олесь Гончар, III, 1959, 179);  * У порівняннях. Слова батьківські рівні, оповідь спокійна, плине, наче давня легенда, а насправді то живе його життя (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 13);
//  Вигадана, прикрашена розповідь про що-небудь. Може, то тільки легенда край той, осяяний сонцем, край той, куди я збиралась болі свої віднести? (Леся Українка, I, 1951, 309).

2. Що-небудь вигадане, неправдиве. Велика Жовтнева соціалістична революція вщент розбила реакційну легенду, ніби народні маси не здатні управляти державою (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 6); — Ага, так то звідси легенда, що комуністи вбивають священиків? (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 373).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 460.

Коментарі (0)

ЛЕГЕНДА 2, и, жін., спец.

1. Напис на монеті.

2. Сукупність умовних знаків і пояснень до карти, плану, малюнка і т. ін. На аркушиках блокнота — розкреслені схеми, а під ними внизу — пояснення маршруту. Ці додаткові нотатки Іван Антонович, користуючись термінологією топографів, називав легендами (Олесь Гончар, III, 1959, 276).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 460.

Коментарі (0)