в означеннях
Тлумачення, значення слова «легендарний»:

ЛЕГЕНДА́РНИЙ, а, е.

1. Який є легендою (див. легенда1 1). Прагнучи пов'язати руську історію з біблейською, Нестор починає свій виклад від потопу і поступово від легендарних переказів переходить до історичних фактів (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 510);
//  Відомий тільки з легенд. Мов легендарний Антей, що, припавши до рідної матері-землі, набрався нової сили, змужнів Шевченко після повернення з України (Слово про Кобзаря, 1960, 52).

2. Який своєю незвичайністю (силою, героїзмом, хоробрістю тощо) викликав багато легенд (див. легенда 1 1). Легендарна Перша кінна армія вийшла всією масою в глибокий тил основних сил Врангеля і закрила й другий шлях до Криму (Юрій Яновський, II, 1958, 235); Очі бригадирові були звернені на схід, де далеко за Дніпром і степом сяяв та двигтів у праці легендарний Донбас (Юрій Яновський, II, 1954, 151); Якось Шурі довелося побачити вперше легендарні «катюші» (Олесь Гончар, III, 1959, 180).

3. Який насправді не існує; вигаданий (див. вигаданий 1 2). Коли часами в сутіні щоденній яскрава квітка щастя процвіте, її приймаю не як надгороду, — як дар, як диво, як нежданий рай, відкритий на хвилину з ласки неба, як легендарний з папороті цвіт (Леся Українка, I, 1951, 241); Під час поїздок у країни Західної Європи Петро І дізнався про легендарні «золоті» і «срібні» острови (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 20).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 460.

Коментарі (0)