ЛЕГКОВА́ЖНО. Присл. до легковажний. Сестра легковажно махнула на неї рукою (Леся Українка, III, 1952, 746); Отець Річинський переконав себе, що при вирішенні цього питання не має права поступати легковажно (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 20).
ЛЕГКОВА́ЖНО. Присл. до легковажний. Сестра легковажно махнула на неї рукою (Леся Українка, III, 1952, 746); Отець Річинський переконав себе, що при вирішенні цього питання не має права поступати легковажно (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 20).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 464.