в означеннях
Тлумачення, значення слова «легковажити»:

ЛЕГКОВАЖИТИ, жу, жиш, недок.

1. перех. Ставитися легковажно до кого-, чого-небудь. [Монтаньяр:] Невже ти так свій розум легковажиш, талан свій зневажаєш, всім відомий..? (Леся Українка, II, 1951, 175); — То ти легковажиш мої слова, сину? — спитала [мати] і глянула на мене з жалісливим докором (Ольга Кобилянська, III, 1956, 32).

2. неперех. Бути легковажним. — Раджу вам добре обміркувати все і не легковажити в розмові зі мною. Це справа серйозна (Петро Колесник, Терен.., 1959, 260); Велику справу задумав Богдан! Тут не можна легковажити (Яків Качура, Вибр., 1947, 218); Не легковажили вони — Марійка із Петром, як в незабутню ніч весни на мості за селом призналися у почуттях (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 308);
//  ким, чим. Не зважати на кого-, що-небудь, не берегти когось, щось. Антонович суворо засуджував тих офіцерів, які іноді, заради зовнішнього успіху, легковажили собою або підлеглими (Олесь Гончар, I, 1954, 258).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 464.

Коментарі (0)