ЛЕГКОВІ́ЙНИЙ, а, е. Який віє злегка, не сильно (звичайно про вітер). Тихо шепотілося під подувом легковійного вітерця широке поле (Яків Качура, Вибр., 1947, 74); * Образно. Думка приходила велична і проста, і з неї, як листя, обсипалися непотрібні прикраси, кружляючи в повітрі легковійними примарами (Юрій Яновський, I, 1958, 191).